У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, який пропонує змінити підхід до бронювання від мобілізації. Заброньовані військовозобов'язані, за задумом автора, мають брати участь в обороні одним із трьох способів: працювати на критичній інфраструктурі, служити в резерві або робити цільові внески на оборону. Йдеться про законопроєкт №15237 "Про справедливе бронювання та участь у обороні".
Його подав один народний депутат – Максим Заремський. Документ зареєстрований 13 травня 2026 року, а 14 травня направлений на розгляд Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Ключова ідея проєкту – зробити бронювання не безумовним звільненням від участі в обороні, а окремою формою виконання обов'язку перед державою.
У тексті прямо передбачено, що заброньовані особи повинні брати участь в обороні через роботу на об'єкті критичної інфраструктури, службу в резерві або сплату цільових внесків на оборону. Для бізнесу найчутливішим пунктом є саме можливість цільових внесків. Фактично це наближає документ до моделі "економічного бронювання", але сам законопроєкт не встановлює ані суми внеску, ані періодичності платежів, ані того, хто саме має платити – працівник чи роботодавець.
Також у тексті немає механізму контролю, наслідків несплати або порядку використання цих коштів. Документ також пропонує заборонити безстрокове бронювання. Категорії осіб, підстави для бронювання та граничні строки мають встановлюватися виключно законом, а сам статус заброньованого – регулярно переглядатися на відповідність вимогам.
Ще одна новація – створення державного Реєстру заброньованих осіб. До нього мають вносити дані про всіх заброньованих, але персональні дані та інформацію, яка може вказувати на конкретний об'єкт критичної інфраструктури, пропонується знеособлювати. У пояснювальній записці автор законопроєкту обґрунтовує ініціативу потребою підвищити довіру до держави, зменшити корупційні ризики та підтримати боєздатність сил оборони.
При цьому в документі зазначено, що реалізація проєкту не потребуватиме додаткових видатків із державного бюджету і має здійснюватися в межах коштів, передбачених на оборону. На практиці це слабке місце законопроєкту. Якщо держава має створювати новий реєстр, адмініструвати внески, контролювати регулярний перегляд бронювання та організовувати службу в резерві для заброньованих, механізм навряд чи запрацює без додаткових процедур, підзаконних актів і бюджетної оцінки.
Сам текст також частково перекладає майбутню реалізацію на Кабмін. У разі ухвалення уряд протягом трьох місяців має привести свої нормативні акти у відповідність із законом і, за потреби, подати до парламенту додаткові законопроєкти для його виконання. Реалістичність швидкого ухвалення документа поки виглядає невисокою.
Законопроєкт подав лише один депутат, без видимої групи співавторів, урядової підтримки або узгодженого механізму з Міноборони, Мінекономіки та Мінфіном. Крім того, тема платного або умовно платного бронювання є політично чутливою, бо напряму зачіпає баланс між потребами армії, дефіцитом кадрів у бізнесі та суспільним запитом на справедливість мобілізації. Для роботодавців головний висновок наразі такий: чинні правила бронювання автоматично не змінюються.
Проєкт №15237 лише почав парламентське проходження і має пройти комітет, голосування в першому читанні, підготовку до другого читання, фінальне голосування та підпис президента. До цього моменту він не створює нових обов'язків для бізнесу або працівників. Водночас сама поява документа показує напрям політичної дискусії.
У Раді знову повертаються до ідеї, що бронювання має давати державі вимірюваний оборонний ефект – через роботу критично важливих підприємств, підготовлений резерв або додаткові оборонні кошти. За матеріалами: Верховна Рада України, текст законопроєкту, пояснювальна записка
