Євросоюз підходить до етапу, коли вводити нові великі обмеження проти Росії стає значно складніше: основні сектори російської економіки вже охоплені численними пакетами санкцій, а наступні заходи вимагають роботи з посередниками, фінансовою інфраструктурою та компаніями в третіх країнах. Про це пише Euractiv, опитавши європейських дипломатів і експертів. За оцінкою старшого аналітика European Policy Centre Філіппа Лаусберга, ЄС значною мірою вже використав найбільш очевидні напрями тиску.
За попередні роки обмеження поширилися на російські нафту і газ, сировину, банківський сектор, експорт технологій, військово-промисловий комплекс і цілу низку джерел валютної виручки. Тому потенційний 22-й пакет, якщо Брюссель приступить до його підготовки, буде відрізнятися від перших санкційних раундів після початку повномасштабної війни. Основною проблемою стає обхід санкційОдним із головних резервів для подальшого тиску залишаються компанії, які обслуговують російський «тіньовий флот», фінансові посередники, криптовалютні платформи та підприємства в третіх країнах, що беруть участь у постачанні заборонених товарів і технологій.
Однак виявляти і блокувати такі ланцюжки значно складніше, ніж запроваджувати пряму заборону проти російського банку, нафтової компанії або конкретного виду експорту. ЄС уже поступово рухається в цьому напрямку. У прийнятому 23 липня 21-му пакеті санкцій Рада ЄС поширила заборону на операції ще на 33 російських кредитних і фінансових установи та чотири банки за межами Росії.
Обмеження також торкнулися 14 криптовалютних сервісних платформ, що працюють у третіх країнах. Крім того, Брюссель включив до переліку ще 41 судно російського «тіньового флоту». До цього під санкціями вже перебували 632 судна.
Уперше ЄС почав окремо переслідувати не лише самі танкери, а й інфраструктуру навколо них: компанії, що надають послуги флоту, операторів і навіть агентство з найму екіпажів. Обмеження отримали й кілька нафтопереробних підприємств у Росії та Білорусі. Ще 51 компанію ЄС включив до переліку організацій, пов'язаних з російським військово-промисловим комплексом або обходом експортних обмежень.
З них 27 перебувають за межами Росії — у Китаї, Туреччині, Киргизстані, Індії, Казахстані та ОАЕ. Це показує, що санкційна політика поступово зміщується від прямого тиску на російські компанії до спроб перекрити міжнародні канали, через які Москва отримує обладнання, компоненти та фінансові послуги. Більш жорстким наступним кроком, за словами опитаних Euractiv експертів, могли б стати заходи проти великих фінансових інституцій у Китаї, якщо буде встановлено їхню участь в обході обмежень.
Однак такий варіант уже зачіпає ширші відносини ЄС із Пекіном і здатний викликати опір серед держав, зацікавлених у торгівлі з Китаєм. Тому подібні рішення політично складніші за санкції безпосередньо проти російських компаній. У Єврокомісії роблять ставку на виконання вже ухвалених заходівЗміну підходу фактично визнала і голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
У щорічному зверненні про стан Євросоюзу 16 вересня вона заявила, що подальший тиск на Росію вимагає не обов'язково нових санкцій, а насамперед ефективного виконання вже ухвалених обмежень і закриття лазівок, якими користується Москва. Euractiv зазначає, що це стає одним із центральних питань європейської санкційної політики. Схеми обходу постійно змінюються: після блокування одного посередника торгові та платіжні потоки можуть перенаправлятися через іншу компанію, юрисдикцію або фінансовий інструмент.
Тому ефективність обмежень усе сильніше залежить не від кількості нових позицій у санкційних списках, а від здатності ЄС відстежувати такі ланцюжки та застосовувати обмеження за межами Росії. Санкційні переговори все частіше стикаються з інтересами країн ЄСДодатковою проблемою стає необхідність узгоджувати санкційні рішення між усіма 27 державами ЄС. Euractiv пише, що переговори все частіше використовуються національними урядами для просування власних інтересів, які можуть безпосередньо не стосуватися Росії або війни проти України.
Останнім прикладом став вересневий перегляд індивідуальних санкцій. 22 вересня Рада ЄС продовжила обмеження проти осіб та організацій, пов'язаних з підривом територіальної цілісності та суверенітету України, одразу на 36 місяців — до 22 вересня 2029 року. Зараз ці заходи поширюються на понад 3 тис. фізичних і юридичних осіб і передбачають заморожування активів, заборону надавати їм фінансові ресурси та обмеження на поїздки для фізичних осіб. Одночасно Рада ЄС вирішила не продовжувати санкції проти трьох осіб і однієї організації.
В офіційному повідомленні їхні імена не названі. Euractiv повідомляє, що серед виключених опинилися Алішер Усманов і Михайло Фрідман. За даними видання, питання їхнього виключення стало частиною складних переговорів між кількома державами ЄС: ініціативу щодо Усманова просувала Франція, а навколо Фрідмана свої інтереси мали Словаччина і Люксембург.
Така практика викликає занепокоєння в частини європейських дипломатів, оскільки кожне нове розширення санкцій створює додаткову можливість для окремих держав вимагати поступок з інших питань. Один зі співрозмовників Euractiv запропонував тому переходити до менших і частіших санкційних пакетів, які було б простіше узгоджувати. Однак у такої схеми є зворотний бік: більша кількість пакетів означає і більшу кількість моментів, коли окрема держава може заблокувати рішення.
У результаті наступний етап санкційної політики ЄС може помітно відрізнятися від попередніх чотирьох років. Замість масштабних заборон проти цілих галузей Брюсселю доведеться зосередитися на більш вузьких фінансових каналах, компаніях-посередниках, експортних ланцюжках та інфраструктурі «тіньового флоту». Одночасно зростає значення контролю за виконанням уже чинних заходів — саме його Єврокомісія зараз називає одним із основних способів посилити економічний тиск на Росію.
