На Заході не вщухають політичні дебати про те, наскільки Росію слід змусити заплатити за війну в Україні — і як саме вона повинна це зробити. Враховуючи приблизно 300 мільярдів доларів заморожених російських активів у західних юрисдикціях, відповідь на це питання має бути простою. Однак складні юридичні й політичні виклики, які постали перед європейськими столицями означають, що це не так. Про це пише Politico.
Нещодавно країни-члени ЄС домовилися вилучити так звані "несподівані прибутки" від іммобілізованих російських активів, що зберігаються в Euroclear та інших європейських депозитаріях, і спрямувати їх на підтримку України. Згідно з оцінками, ці прибутки становитимуть від 3 до 5 мільярдів євро на рік, і із загальної суми, призначеної для України цього року, 90% буде спрямовано до Європейського фонду миру для забезпечення поставок озброєнь з ЄС, а 10% буде додано до фонду для України у розмірі 50 мільярдів євро, який діятиме до 2027 року.
Однак, незважаючи на цю угоду, США продовжують тиснути на ЄС, вимагаючи від нього ще більших амбіцій. Дійсно, початкова вимога президента США Джо Байдена полягала в тому, щоб повністю заарештувати й конфіскувати всі заморожені російські активи на Заході. Значна політична опозиція ідеї конфіскації через занепокоєння щодо правової та фінансової стабільності означала, що прямий арешт заморожених російських активів у Європі є малоймовірним.
Міністри фінансів G7 присвятять значну частину своєї зустрічі в Стрезі 23-25 травня обговоренню цієї пропозиції. Основна інтерпретація цієї останньої пропозиції США — полягає в тому, що США самостійно, або, можливо, разом з іншими членами G7, випустять новий мільярдний борг для України, можливо, через спеціальний механізм. А Європа забезпечить платоспроможність. І, згідно з таємними підрахунками, це могло б принести Україні додаткові 75 мільярдів євро вже на початку наступного року.
Найбільше занепокоєння викликає те, що американський план спирається на вельми невизначений потік доходів від прибутку, одержуваного від іммобілізованих російських активів, які, своєю чергою, залежать від режиму санкцій ЄС. Наприклад, що станеться, якщо Дональд Трамп переможе на президентських виборах у США в листопаді, і його заява про готовність закінчити війну за 24 години призведе до тиску на США з метою скасування санкцій і розблокування заморожених російських активів у рамках мирної угоди?
Проблема також полягає в тому, що ЄС не бажає поступатися будь-якою автономією у своїй санкційній політиці США, які — для того, щоб пропозиція спрацювала — наполягають на тому, щоб заморожені російські активи залишалися іммобілізованими доти, доки не будуть погашені будь-які кредити. Але наразі режим санкцій ЄС проти Росії переглядається кожні 6 місяців.
Мало того, невизначеність щодо стабільності цього потоку надходжень означає, що членам ЄС доведеться надавати державні гарантії, щоб інвестори були впевнені, що європейські уряди впораються з погашенням боргу, якщо прибутки зменшаться. Однак ці гарантії вплинуть на дефіцит і боргову структуру країн-членів, що вимагатиме схвалення національних парламентів, створюючи додаткову і значну — політичну перешкоду.
Створення нової структури щодо використання російських активів призведе до управлінських та адміністративних проблем. Це також вимагатиме внесення змін до нещодавньої угоди ЄС про те, куди спрямовуватимуться прибутки, що можливо, але нелегко, оскільки для цього потрібна буде одностайність.
