Російським бізнесменам Михайлу Фрідману, Петру Авену та Герману Хану не вдалося колективно оскаржити санкції Європейського Союзу в Суді ЄС, про що свідчить рішення, оголошене в середу, 11 вересня, суддею Діном Шпільманом. Їхній позов був відхилений у повному обсязі.
Позивачі також стверджували, що Рада ЄС не має права накладати на фігурантів списку санкцій будь-які додаткові зобов'язання, особливо якщо вони такі обтяжливі: йдеться про обов'язок декларувати активи з метою уникнення обходу санкцій.
Як пояснили в суді, у зв'язку з ускладненням схем ухилення від санкцій Рада ЄС 21 липня 2022 року ухвалила постанову, яка зобов'язує повідомляти про кошти та співпрацювати з компетентними органами. Невиконання цих зобов'язань сприймається як обхід санкцій.
"З практичної точки зору мета полягає в тому, щоб запобігти використанню складних юридичних та фінансових механізмів, здатних якщо не полегшити обхід заходів, то принаймні ускладнити компетентним національним органам виявлення коштів та економічних ресурсів, що підпадають під дію обмежувальних заходів", – сказано у пресрелізі Суду ЄС.
У зв'язку з цим Фрідман, Авен та Хан подали позов з вимогою анулювати зобов'язання щодо декларування своїх коштів або економічних ресурсів до 1 вересня 2022 року та співпраці з компетентними національними органами. Заявники стверджують, що оскільки ці зобов'язання не закріплені у первісному рішенні, прийнятому Радою ЄС, вони не можуть розглядатися як заходи, необхідні для виконання такого рішення. Зокрема, вони стверджують, що ухвала Ради є зловживанням повноваженнями, оскільки прийняття цих зобов'язань має належати до повноважень держав-членів Євросоюзу.
Рада ЄС мала право запровадити додаткові зобов'язання
У своїх рішеннях суд нагадав, що законодавство ЄС допускає ухвалення Радою ЄС нормативних актів для реалізації або введення в дію обмежувальних заходів з метою забезпечення їхнього одноманітного застосування в усіх державах-членах Євросоюзу.
"Заходи, передбачені правом ЄС, не обмежуються зобов'язаннями бездіяльності, і Рада мала право прийняти зобов'язання щодо звітності та співробітництва, навіть якщо вони не були прямо передбачені у рішенні, до якого вони належать", – зазначила пресслужба суду.
Суд у Люксембурзі також вважає, що Рада ЄС не діяла замість держав-членів при ухваленні рішення про те, як слід застосовувати обмежувальні заходи та які покарання повинні здійснюватися на їх території. Навпаки, національна влада зберігає за собою право вирішувати, чи буде злочин, пов'язаний з обходом санкцій і покарання за нього мати кримінальний, цивільний чи адміністративний характер. Обхід санкцій досі не є криміналізованим на рівні Євросоюзу.
