Сьогодні, 14 жовтня, рівно рік як російські окупанти здійснили ракетний удар по Запоріжжю, пошкодивши млин Германа Нібура, що є пам’яткою архітектури. Пам’ятка являє собою значний приклад промислової архітектури у стилі модерн «югенд-стиль». Будівлі майже 130 років – млин збудував у 1895 році представник династії пруських млинарів Герман Нібур.
Про одну з візитівок Запоріжжя, будівлю млина Германа Нібура, 061 поговорив з запорізьким краєзнавцем та екскурсоводом Романом Акбашем.
– Як ексурсовод я дуже часто показую містянам і гостям міста цей млин і завжди бачу захоплені очі екскурсантів. Тому це не лише моя думка, а й враження людей, яким я показував млин, що це одна з найоригінальніших, найісторичніших споруд нашого міста. Якщо не вважати залишки на Верхній Хортиці біля залізничної станції, то це єдина споруда парового млина, що дійшла до наших часів, – каже Роман.
Млин Германа Нібура розташований на території колишньої Менонітської колонії Шенвізе, яка знаходилась від сучасної площі Привокзальної до річки Мокрої Московки. Забудова Шенвізе пов’язана з іменами видатних підприємців: Дика, Копа, Нейфельда, Нібура, Сіменса.
Млин збудував меноніт Герман Нібур – онук засновника династії пруських млинарів Якоба Нібура. Герман Нібур створив товариство «Нібур Г.А. і Ко», яке займалось експортом борошна до Туреччини, Єгипту, Греції завдяки налагодженому пароплавному сполученню. Компанії належали 11 вальцевих млинів на території Олександрівська.
– Млин був відкритий в 1895 році після того як власник Герман Нібур відвідав Америку. Він туди за досвідом їздив, можна сказати. Вивчав досвід тоді найбільших млинів у світі, вони в Міннеаполісі знаходились – центрі борошномельної промисловості. Він побачив найбільший на той час паровий млин Пілсбері. Захотілось йому щось подібне збудувати і у себе вдома. Повернувшись, він у на території менонітського селища Шенвізе відкрив млин, – розказав Роман Акбаш.
Новий млин в колонії Шенвізе мав назву млин №5. На той час це був один з найпотужніших млинів у Європі. Всі 11 млинів Нібура виготовляли в середньому 300 тон борошна на добу, з них найбільший, млин №5 – майже 100 тон на добу (5000 пудів). На млині працювало 25 людей. Він був обладнаний паровими машинами фірми «Компаунд», вальцевими станками заводу Вегмана (Цюрих), динамомашиною заводів Гарбе, Ламайєр.
Довгий час п’ятиповерховий млин Нібура був найвищою спорудою Олександрівська.
– Якщо брати Олександрівськ того часу, то будівля млина Нібура – це гігантська споруда. Наприкінці 19 ст. двоповерхові споруди були якимось виключенням для Олександрівська, переважно архітектура одноповерховою була такою, а тут прямо хмарочос збудували. Тим більше він на же на підвищенні стоїть, думаю, що його було помітно зі всіх куточнків Олександрівська. І обладнаний він був за останнім словом техніки. Там було найсучасніше обладнання і гілка залізниці окрема до млина підходила і навіть електростанція була. В Олександрівську тоді взагалі електростанції ще не було, вона з’явилась тільки в 1910. А ось при млині своя автономна електростанція вже працювала з кінця 19 ст, – продовжує свою розповідь Роман.
Акбаш вважає, що млин Нібура має цінність не лише як пам’ятка архітектури, а й як об’єкт, завдяки якому врятовано багато життів під час Голодомору 1921-1923 років. Саме у будівлі млина Нібура знаходився розподільний пункт гуманітарної допомоги, отриманої з Європи та Америки.
– На млині Нібура був один з розподільчих пунктів харчів, які ми отримували з Північної Америки та з Європи. Була тоді створена ціла організація «Американська менонітська допомога», створено Центральний менонітський комітет. І закордонні меноніти допомагали і своїм одновірцям, які тут жили, і всім іншим мешканцям. Всі гуманітарні вантажі спочатку звозились до Одеси, а потім з порту відвозились на млин Нібура і там зберігались і там розподілялись. Допомогою тоді вони охопили по моїм підрахункам не менше 250 тисяч мешканців сучасної Запорізької області. Це мінімум, – зазначив Акбаш.
З приходом більшовиків млин Нібура націоналізували, як млин він працював до кінця 20 ст. Зараз у будівлі розташована креативна платформа «Млин», яка організовує різноманітні творці, освітні, соціальні заходи.
14 жовтня 2022 року близько 5 ранку ворог атакував Запоріжжя ракетами С-300. Одна з них влучила поруч з історичною будівлею, значно пошкодивши елеватор, який був збудуваний значно пізніше самого млина. В будівлі млина вибило шибки та посікло фасад.
– Коли я дізнався, що на млин Нібура прилетіло я був в шоці. Це з одна з моїх найулюбленіших будівель, але потім побачив, що фактично будівлі «пощастило». Я можу помилятись, але мені здається, що вона була побудована менонітами, а вони міцно і якісно будували, і це її врятувало, бо ракета ж зовсім поруч була. Якщо вона була б менш якісно побудована, то наслідки могли б бути значно гіршими, ніж вибиті шибки та посічений фасад. В будівлі дуже товсті стіни і млин вистояв, – згадує Роман Акбаш.
Використані фото сайту Акбаш знає, Дмитра Антіфєєва, матеріали Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради
Джерело: 061.ua
