Колишній міністр оборони Михайло Федоров заявив, що під час роботи на посаді неодноразово відмовлявся погоджувати окремі запити Генерального штабу на закупівлю озброєння. Зокрема, за його словами, військове командування просило закупити додаткові 122-мм і 152-мм боєприпаси меншої дальності, хоча на складах уже перебувало близько 800 тисяч таких снарядів. Про це Федоров розповів в інтерв'ю "Українській правді".
Він навів цей випадок як приклад суперечок між Міністерством оборони та Генштабом щодо того, на які види озброєння необхідно спрямовувати обмежені ресурси. Федоров також заявив, що розбіжності виникали щодо бронетехніки. За його словами, Генштаб пропонував закуповувати важкі великі броньовані машини, тоді як команда Міноборони наполягала на закупівлі пікапів із подальшим бронюванням.
Незалежного підтвердження наведених Федоровим даних про 800 тисяч снарядів у відкритих джерелах немає. Генеральний штаб публічно цю конкретну заяву колишнього міністра наразі не коментував. Офіційна система оборонних закупівель передбачає, що саме Генштаб формує потребу ЗСУ – визначає вид озброєння, необхідну кількість і строки поставки.
Міністерство оборони опрацьовує та затверджує перелік, визначає пріоритети і передає його Агенції оборонних закупівель, яка вже проводить процедуру та укладає контракти. Тому описана Федоровим ситуація стосувалася фактично розбіжностей між Генштабом і керівництвом Міноборони щодо пріоритетності окремих заявлених потреб. Публічні рішення Міноборони в період керівництва Федорова свідчать, що відомство намагалося переорієнтувати частину артилерійських закупівель на боєприпаси більшої дальності.
У травні Агенція оборонних закупівель завершила найбільшу за вартістю закупівлю у своїй історії – партії далекобійних 155-мм пострілів. У процедурі перемогли шість постачальників, а конкуренція дозволила зменшити початкову вартість на 16%, або на мільярди гривень. Увесь законтрактований обсяг мають поставити протягом 2026 року.
У червні Федоров уже називав артилерійські боєприпаси з дальністю щонайменше 30 км одним із трьох головних напрямів, за якими Україна потребує додаткової допомоги партнерів. Два інші – посилення ППО та масштабування виробництва дронів і ракет. Такий самий підхід Україна пропонувала застосувати й до міжнародної військової допомоги.
У червні Данія погодила передачу Україні додаткових 15 тисяч далекобійних артилерійських пострілів. За словами Федорова, Київ попросив Копенгаген переглянути частину вже запланованої підтримки та переорієнтувати ресурси з боєприпасів меншої дальності на далекобійні. Частину цієї партії на той момент уже доставили в Україну.
Федоров пояснював такий пріоритет розширенням так званої дронової kill-zone поблизу лінії фронту: більша дальність артилерії дозволяє тримати системи далі від зони масового застосування безпілотників і водночас уражати російську логістику та командні пункти. Водночас перебудова системи закупівель за Федорова супроводжувалася суперечками як із Генштабом, так і з виробниками. Його команда намагалася ширше перейти до конкурентних тендерів і створити Центри компетенцій, які мали формувати вимоги до озброєння на основі даних із поля бою.
Однак підготовка технічних характеристик затягнулася, а сам Федоров після відставки звинувачував Генштаб у гальмуванні створення цих структур. Представники оборонної промисловості, зі свого боку, попереджали про ризик затримок із контрактуванням і майбутніми поставками. За матеріалами: Українська правда, Міністерство оборони України, Міністерство оборони України