Українські далекобійні удари вивели з ладу понад 30% фактично задіяних і близько 45% номінальних нафтопереробних потужностей Росії. Це спричинило найгіршу паливну кризу в країні з часів розпаду Радянського Союзу. Такого висновку дійшла Financial Times після аналізу схем російських НПЗ, фотографій, супутникових знімків і теплових даних.
Додаткову оцінку виданню надала аналітична група Frontelligence Insight. За даними FT, пошкодження на кількох найбільших російських нафтопереробних заводах залишаються помітними протягом тижнів і навіть місяців після атак. Українські сили дедалі частіше уражають не лише резервуари, а й критично важливе обладнання, без якого підприємства не можуть швидко відновити повноцінну роботу.
Найбільших пошкоджень зазнав НПЗ у ТуапсеОдним із найбільш постраждалих об'єктів став нафтопереробний завод у чорноморському порту Туапсе. У 2013 році Володимир Путін особисто відкривав на підприємстві новий комплекс, називаючи встановлене там обладнання передовим. Під час двох атак наприкінці квітня на території заводу виникли масштабні пожежі.
За оцінкою FT, було знищено понад десяток великих і середніх резервуарів загальною місткістю близько 80 тисяч кубометрів. Значно серйознішою виявилася ймовірна втрата установки вторинної переробки нафти. Таке обладнання дає змогу перетворювати важкі й дешевші нафтові фракції на бензин, дизельне та авіаційне пальне.
Теоретично завод може працювати без цієї установки, якщо інші його частини не пошкоджені. Проте обсяги та якість вироблених нафтопродуктів у такому разі суттєво знижуються. Україна б'є по обладнанню, яке важко замінитиЗа інформацією видання, під час підготовки ударів українські фахівці вивчають будову НПЗ радянського проєктування та визначають найважливіші елементи виробничого процесу.
Пріоритетними цілями стають установки, заміна або ремонт яких потребують найбільше часу. До такого обладнання належать установки, що видаляють із сирої нафти воду та солі перед початком переробки. Нещодавно одна з них була пошкоджена на Омському НПЗ – найбільшому в Росії та одному з найбільших у світі.
Ці установки розташовані на початковому етапі технологічного процесу. Тому їхнє пошкодження може зупинити значну частину заводу, навіть якщо інше обладнання залишається неушкодженим. Російські аналітики оцінюють тривалість такого ремонту в кілька місяців.
Заводи не відновлюються місяцямиНаслідки атак залишалися помітними на більшості з десяти найбільших НПЗ Росії, зокрема в Омську, Москві та Туапсе. На Московському НПЗ більш ніж через місяць після удару не відновили пошкоджений великий резервуар. На супутникових знімках також залишалися видимими зруйновані менші резервуари, насосна станція та трубопроводи.
Раніше галузеві джерела Reuters повідомляли, що Московський НПЗ може не відновити виробництво до кінця року. Підприємство є найбільшим постачальником пального для російської столиці та області. НПЗ у Кстово Нижньогородської області, атакований 18 і 20 травня, станом на 18 липня також залишався зупиненим.
На теплових супутникових знімках його установка первинної переробки не демонструвала ознак роботи. Дослідники Римського університету Сапієнца проаналізували нічне світіння навколо 29 великих російських НПЗ. Після першого удару інтенсивність світла поблизу підприємств зменшувалася приблизно на 30%, а наслідки на деяких об'єктах зберігалися понад рік.
У Росії виник дефіцит пальногоСкорочення виробництва спричинило дефіцит бензину й дизельного пального практично в усіх регіонах Росії. На заправках запроваджували обмеження, а водії були змушені годинами стояти в чергах. За оцінкою S&P Global, наприкінці червня в Росії не працювали потужності обсягом понад 2,5 млн барелів переробки нафти на добу.
На початку липня загальний обсяг простоїв, включно з наслідками атак та іншими аварійними зупинками, перевищував 4 млн барелів на добу – майже 60% усієї російської переробки. Через погіршення ситуації російська влада заборонила експорт дизельного пального до кінця липня та оголосила про намір розпочати імпорт нафтопродуктів. Морські поставки російського дизеля й газойлю в червні скоротилися на 39% порівняно з травнем.
Частину виробництва Росії вдалося відновити, зокрема на Омському НПЗ. Однак значні потужності продовжують простоювати, а забезпечення внутрішнього ринку пальним залишається складним. Російські підприємства встановлюють над ключовим обладнанням захисні сітки та розширюють системи протиповітряної оборони.
Водночас серії безпілотників, спрямованих на одну ділянку, здатні перевантажувати та долати такий захист. За матеріалами: Financial Times, S&P Global