Армія РФ використовує українські стратегічні бомбардувальники, які офіційний Київ передав Москві в межах угоди між урядами двох країн у 1999 році в обмін на погашення заборгованості за спожитий російський газ.
Це з’ясували журналісти «Схем» за допомогою аналізу серійних номерів літаків в угоді тих часів, яку розшукали в архіві, даних з міжнародних авіареєстрів і співставлення з номерами бомбардувальників, які використовує РФ, що зафіксувало Головне управління розвідки.
Щонайменше шість переданих літаків Ту-160 перебувають у бойовому складі російської армії. Також журналісти встановили російських льотчиків, яких в РФ призначили керувати переданими українськими бомбардувальниками, і яких нині українська розвідка називає причетними до масованих ракетних ударів по Україні.
Загалом «Схеми» ідентифікували десять українських стратегічних літаків, переданих Україною до Росії.
Це Ту-160, яким в РФ присвоїли нові назви: «Микола Кузнецов» (раніше це був український літак з бортовим номером «10»), «Василь Сенько» («11»), «Олександр Новиков» («12»), «Володимир Судець» («15»), «Олексій Плохов» («16»), «Андрій Туполев» («18»), «Ігор Сікорський» («22»).
Серед них щонайменше шість бортів – нині у бойовому складі армії РФ. Журналісти знайшли номери літаків в архівній угоді між Україною та РФ, проаналізували їх за допомогою міжнародного авіареєстру і співставили з номерами бомбардувальників, які, за даними ГУР, використовуються армією Росії.
Серед переданих владою України літаків «Схеми» також виявили три Ту-95МС: це «Красноярськ», «Севастополь», «Ізборськ» – такі нові назви українські бомбардувальники отримали в Росії.
Відео і фото з колишніми українськими бомбардувальниками журналісти знайшли у відкритих джерелах: сюжетах на російському телебаченні, публікаціях та соцмережах.
Зокрема, на тлі літака, який в Україні мав бортовий номер «10», а в Росії отримав назву «Микола Кузнецов», раніше давав інтерв’ю командувач дальньої авіації Росії Сергій Кобилаш, якому у 2024 році українське слідство заочно повідомило про підозру за командування ударом по «Охматдиту».
Також журналісти ідентифікували російських льотчиків колишніх українських бомбардувальників.
Один них – Олег Скитський, він керував літаком, який в Україні мав бортовий номер «11», а в РФ отримав назву «Василь Сенько». Скитський, йдеться в розслідуванні – військовослужбовець 22 авіадивізії, яку ГУР називає «відповідальною за численні жертви і руйнування в Україні» через запущені ними ракети.
Раніше «Схеми» ідентифікували його як командира 121-го авіаполку важких бомбардувальників у складі цієї дивізії, який, ймовірно керував атакою на Київ 28 квітня 2022 року, коли через влучання ракетою в будинок, загинула журналістка Радіо Свобода Віра Гирич.
Військовослужбовець Олексій Печкарьов раніше був ідентифікований як командир літака Ту-95МС «Ізборськ», що передала в РФ українська влада. Під час повномасштабного вторгнення він – керівник відділення бойової підготовки 22-ї авіадивізії. Влітку 2022 року на одній з акцій в підтримку так званої СВО розповідав, що російські «вояки на суходолі та в повітрі трощать відроджений нацизм», йдеться в розслідуванні.
«Схеми» розшукали в архіві угоду між Кабінетом міністрів України на чолі з Валерієм Пустовойтенком та урядом РФ за керівництва Володимира Путіна, підписану в Ялті 1999 року. Згідно з нею, Київ передав Москві вісім важких бомбардувальників Ту-160 і три Ту-95МС, а також 575 крилатих ракет Х-55. За це Росія компенсувала Україні борг за російський газ – на суму 275 мільйонів доларів. Це – визначена вартість переданого обладнання.
У розслідуванні журналісти розповіли, що передача літаків та ракет відбулась без погодження Верховної Ради.
Крім того, вартість озброєння була заниженою у десять разів – про це сказано у висновках Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки.
У коментарі «Схемам» колишній президент України Леонід Кучма зазначив, що навіть якби стратегічні бомбардувальники залишились на озброєнні України, це не значно б допомогло в захисті від РФ.
«Росія має засоби ППО, здатні протистояти ракетам класу Х-55, у той час як величезні за розміром та відносно низькошвидкісні бомбардувальники ще у перші дні війни стали б легкою здобиччю російських засобів ураження як у повітрі, так і на аеродромах.
Стратегічна зброя навряд чи могла допомогти вирішенню стратегічних завдань України, і вона точно не вписувалася в український масштаб. В нас не було полігонів для випробувань ракет. Ми не мали навіть достатньої для експлуатації цих засобів територіальної протяжності – адже стратегічне озброєння потребує стратегічного простору», – написав Кучма.
Copyright © 2024 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода