Росія посилює набір іноземців до армії, щоб компенсувати втрати у війні проти України без оголошення нової хвилі мобілізації. За даними проекту «Хочу жити», план на 2026 рік становить 18,5 тис. іноземних громадян. Проект «Хочу жити» повідомив, що вербування іноземців стало для Росії системним джерелом поповнення військ.
Якщо у 2022 році кількість іноземців у російській армії обчислювалася десятками, то у 2023 році, за наявними у проекту даними, контракти підписали щонайменше 3808 осіб. У 2024 році таких було вже 8265, а у 2025 році — 13 997. У 2026 році, за даними проекту, російський план набору зріс до 18,5 тис. іноземних громадян.
Основними цілями всередині Росії залишаються трудові мігранти з Центральної Азії: їм пропонують гроші та громадянство РФ або ставлять перед вибором між в'язницею, депортацією та підписанням контракту. На зовнішніх напрямках Росія, за даними «Хочу жити», активно шукає людей у бідних регіонах країн так званого глобального Півдня. Потенційних новобранців приваблюють обіцянками високих виплат, роботи або російського громадянства, але після підписання контракту відправляють у підрозділи російської армії, які воюють проти України.
Проект також повідомляє, що з початку повномасштабного вторгнення в український полон здалися сотні іноземних громадян із 47 країн. У 2026 році, за даними «Хочу жити», серед російських військовослужбовців, які щотижня потрапляють у полон, зазвичай опиняються два-три громадяни третіх країн. Для України ці дані важливі як показник кадрового виснаження російської армії.
Кремль намагається продовжувати війну за рахунок уразливих груп — мігрантів, ув'язнених, бідних іноземців та людей, яких можна примусити або обдурити. Такий набір дозволяє Москві уникати політично ризикованої мобілізації всередині РФ, але одночасно розширює міжнародний масштаб війни. Україна наголошує, що іноземці, які служили в регулярній російській армії та потрапили в полон, мають статус військовополонених.
Однак Росія, за даними проекту, неохоче повертає навіть власних громадян, а іноземців фактично розглядає як розхідний матеріал. Джерело: ГУР МО України