Українські ракети та безпілотники прориваються через російську систему ППО лише в невеликій частині атак. За оцінкою The Economist, успішність таких ударів становить від 2% до 35% залежно від типу озброєння. Найвищі шанси мають швидкі цілі — ті, що летять зі швидкістю понад 350 км/год.
Ці дані пояснюють, чому Україна все активніше шукає заміну одній лише масовості дронів. Київ намагається створити власні балістичні ракети, які було б важче збивати російській ППО. Однак, як пише The Economist, навіть в українському оборонному секторі сумніваються, що таку програму вдасться швидко довести до повноцінного результату.
Головна проблема — технологічна складність. Виробництво сучасних ракет незрівнянно складніше випуску безпілотників: для цього потрібні двигуни, системи наведення, електроніка, випробування та гроші на серійне виробництво. Якщо дронову галузь Україна змогла швидко масштабувати за рахунок приватних компаній та доступних компонентів, то з ракетами такий підхід працює набагато гірше.
Колишній заступник начальника штабу ВМС України Андрій Риженко в коментарі The Economist сформулював це так: «Не можна сьогодні робити лопати, а завтра — ракети». За його словами, в Україні є ракетна школа, але багато технологій фактично «заморожені» вже десятиліттями. Водночас українські розробники намагаються закрити цей розрив.
Співвласник Fire Point Денис Штілерман заявив, що компанія вже провела випробування української зенітної ракети FP-7. X, призначеної для перехоплення балістичних цілей. Ця ракета має стати основою майбутнього комплексу Freyja.
За словами Штілермана, під час випробувань ракета під управлінням із землі вийшла в розрахункову точку перехоплення, задану радаром. Компанія також заявляє про роботу з європейськими партнерами щодо компонентів комплексу. Зокрема, Штілерман говорив про домовленості з німецькою Hensoldt щодо радарів для Freyja.
Однак ці заяви не знімають головне питання, на яке вказує The Economist: між успішними випробуваннями, демонстраційним зразком і масовим бойовим застосуванням залишається велика дистанція. Для повноцінної системи потрібні не лише ракети, а й радари, командний контур, головки наведення, інтеграція з ППО та стабільне серійне виробництво. Саме тому оцінки галузі залишаються обережними.
The Economist пише, що Fire Point відома амбітними обіцянками, а багато інсайдерів сумніваються, що нова протиракетна система швидко з'явиться у військах і одразу змінить баланс у повітрі. Один із співрозмовників журналу припустив, що в найближчій перспективі Україна може отримати швидше демонстраційний зразок, зібраний з використанням західних компонентів. Стримані оцінки контрастують з публічними заявами Володимира Зеленського.
Президент говорив, що Україна «дуже близька» до початку власної балістичної кампанії проти Росії. Але The Economist підкреслює: створити ракету і налагодити стійку ракетну кампанію — різні завдання. При цьому часу в України стає менше.
The Economist попереджає, що Росія може посилити повітряні атаки за рахунок нових реактивних «Шахедів» з китайськими двигунами. Такі дрони будуть швидшими за звичайні версії і стануть більш складною ціллю як для існуючих систем ППО, так і для українських дронів-перехоплювачів. У результаті Україна входить у нову фазу повітряної війни.
Масові безпілотники залишаються важливою зброєю, але проти насиченої російської ППО все більше вирішують швидкість, складність перехоплення і здатність виробляти дорогі системи серійно. Випробування FP-7. X показують, що Київ намагається наздогнати цю нову реальність, однак, за оцінкою The Economist, найважча частина технологічної гонки для України тільки починається.