Організацію Об’єднаних Націй потрібно перетворити на сучасний інструмент, який відповідатиме реаліям сьогодення, а не світу зразка 1945 року, коли була заснована Організація. Так пояснив позицію США щодо необхідності реформи Радбезу ООН держсекретар США Ентоні Блінкен.
"Сполучені Штати прагнуть адаптувати систему ООН, щоби вона відображала світ, який існує сьогодні й існуватиме завтра, а не той, який існував у 1945 році", – наголосив глава американської дипломатії під час виступу на Саміті майбутнього в ООН.
Водночас він підкреслив, що Сполучені Штати виступають рішуче проти ревізіонізму.
"Ми не приймемо спроб знищити, послабити або фундаментально змінити основні принципи Статуту ООН – суверенітет, територіальну цілісність, незалежність. Ми й далі наполягаємо, що жодна держава-член не має права перекроювати кордони силою або чинити репресії проти власного народу", – наголосив Блінкен.
Він також висловив намір протистояти ідеї про те, що країни можуть відстоювати сфери впливу або диктувати іншим свою волю. Крім того, США жорстко протистоятимуть спробам підірвати Загальну декларацію про права людини та відповідні міжнародні договори з прав людини, заявив Блінкен.
"Одна справа – оживити, реформувати, адаптувати Організацію до викликів майбутнього, й зовсім інша справа – намагатися змінити її основну мету та принципи, які є важливими для того, щоби жахи минулого не повторилися", – зауважив глава Держдепартаменту США.
Нагадаємо, Сполучені Штати виступили з ініціативою реформи Ради Безпеки ООН. Зокрема, американська сторона пропонує додати два постійних місця для Африки, одне ротаційне місце для малих острівних держав, що розвиваються, постійне представництво для Латинської Америки та Карибського басейну.
Наразі до Ради Безпеки ООН, що складається з 15 членів, входять п'ять постійних членів з правом вето – США, Велика Британія, Франція, Китай та Радянський Союз, місце якого захопила Росія. Решта десять непостійних місць розподіляються між регіонами на ротаційній основі. Три місця передбачено для африканських держав, два – для Азійсько-Тихоокеанського регіону, два – для Латинської Америки та Карибського басейну, два – для Західної Європи й одне місце для країн Східної Європи.
