Житлова криза в британській столиці дедалі частіше перетворюється для бідних і вразливих сімей на ультиматум: прийняти житло далеко від Лондона або ризикувати залишитися без допомоги. Лондонські муніципалітети незаконно переселяють бездомні сім'ї, включно з жінками, які пережили насильство та сексуальну експлуатацію, до бідніших міст Англії. Про це йдеться в розслідуванні The Guardian.
За даними видання, за два роки кількість бездомних домогосподарств, яких відправляють з Лондона в інші регіони, майже подвоїлася. Офіційна статистика показує близько 1300 таких переселень за рік до березня 2025-го проти 670 за рік до березня 2023-го. Благодійні організації вважають, що реальний масштаб може бути вищим, оскільки частина переїздів до приватного орендного житла не потрапляє до загальної статистики.
Сім'ї направляють до міст і районів із дешевшим житлом, серед них Болтон, Блекпул, Хартлпул і північний схід Англії. Для лондонських рад це спосіб знизити витрати на розміщення бездомних. За даними Guardian, Croydon council розраховує економити близько 5 тис. фунтів на кожному такому розміщенні.
У розслідуванні також ідеться, що деякі муніципалітети використовують приватних посередників. Croydon council уклав контракт на 1 млн фунтів з компанією Reloc8, яка допомагає знаходити житло далеко за межами столиці. Enfield council, за даними видання, із серпня 2023 року виплатив цій компанії понад 894 тис. фунтів.
Проблема в тому, що такий переїзд часто означає не просто зміну адреси. Люди втрачають доступ до шкіл, лікарів, соціальних працівників, адвокатів, перекладачів та організацій, які вже допомагали їм після насильства, бідності чи втрати житла. Один із найпоказовіших випадків стосується жінки з Албанії, яка отримала притулок у Великій Британії після втечі від торговців людьми.
Муніципалітет Ілінг вирішив переселити її із західного Лондона до графства Дарем — більш ніж за 250 миль від її системи підтримки. Коли жінка заявила, що поза Лондоном почуватиметься небезпечно, їй надіслали посилання на служби допомоги жертвам сексуальної експлуатації в Даремі. Пізніше з'ясувалося, що одна організація знаходилася в Даремі в Північній Кароліні, США, а інша — в Даремі в канадській провінції Онтаріо.
Високий суд визнав дії ради незаконними. Британське законодавство вимагає, щоб місцева влада за можливості розміщувала бездомні сім'ї у своєму районі. Якщо це неможливо, житло має бути якомога ближче, а приймаючий муніципалітет має бути офіційно повідомлений.
Однак юристи, депутати та благодійні організації стверджують, що деякі лондонські ради системно обходять ці вимоги. Приймаючі міста, своєю чергою, стикаються з додатковим навантаженням. Місцеві депутати та радники заявляють, що сім'ї прибувають до районів, де вже є черги на соціальне житло, бідність і дефіцит послуг.
Депутат від Хартлпула Джонатан Браш назвав те, що відбувається, перенесенням кризи на північні громади. Криза соціального житла в Англії продовжує зростати. За даними Shelter, які наводить Guardian, у черзі на соціальне житло перебувають понад 1,3 млн домогосподарств, а минулого року було побудовано лише 12 198 нових соціальних будинків.
За нинішніх темпів будівництва на розчищення черги знадобилося б 119 років. Для українського читача цей кейс важливий як приклад того, як житлова криза в багатій європейській країні перестає бути лише питанням дорогої оренди. Коли житло в столиці стає недоступним, першими з міста виштовхують тих, у кого менше грошей, слабше знання мови і менше можливостей оскаржити рішення влади.
Лондонські ради заперечують звинувачення в дискримінації і заявляють, що працюють в умовах гострого дефіциту доступного житла. London Councils, що об'єднує муніципалітети столиці, визнає, що проблема бездомності стала фінансово нестійкою для районів, і закликає уряд активніше вирішувати житлову кризу. За матеріалами: The Guardian, The Guardian, The Guardian