Президент Польщі Кароль Навроцький заблокував закон, який мав би вперше дати юридичну форму спільного життя для пар без шлюбу, включаючи одностатеві пари. Формально йшлося не про легалізацію одностатевих шлюбів, а про договір про спільне проживання. Але саме це і стало головною причиною вето.
Навроцький відмовився підписати два закони: про статус близької особи у стосунках та договір про спільне проживання, а також окремий закон, який мав би ввести ці норми в польську правову систему. Про це повідомила канцелярія президента Польщі. Що саме мав змінити законПроєкт дозволяв двом повнолітнім людям, незалежно від статі, оформити у нотаріуса договір про спільне проживання.
Такий договір мав реєструватися в органах цивільного стану та давати партнерам низку практичних прав. Серед них — доступ до медичної інформації, вирішення побутових та майнових питань, питання житла, спадщини, поховання, а також частина податкових та соціальних прав. Для багатьох пар це означало б можливість юридично підтвердити стосунки без укладання шлюбу.
Для одностатевих пар це було особливо важливо: Польща досі залишається однією з небагатьох країн ЄС, де такі пари не мають повноцінного внутрішнього механізму реєстрації стосунків. Чому президент сказав «ні»Навроцький пояснив вето захистом особливого статусу шлюбу. На його думку, польська Конституція визначає шлюб як союз чоловіка та жінки, а запропонований закон фактично створював би паралельний інститут, надто схожий на шлюб.
Президент заявив, що не проти окремих технічних рішень, які допомагали б людям вирішувати побутові питання: наприклад, отримувати інформацію про здоров'я близької людини або оформляти прості повноваження. Але, за його словами, ухвалений парламентом варіант йшов набагато далі. У канцелярії президента наголосили, що закон стосувався не однієї вузької галузі, а змінював понад 200 інших актів.
Саме це Навроцький назвав доказом того, що йдеться не про незначну адміністративну поправку, а про велику перебудову сімейного права. Чому це удар по уряду ТускаДля уряду Дональда Туска цей закон був мінімальною спробою виконати давню обіцянку: дати правовий захист парам, які живуть разом, але не можуть або не хочуть укладати шлюб. Після рішення президента прем'єр різко розкритикував вето.
Політично ситуація показує старий польський конфлікт у новій формі. Уряд намагається рухати країну ближче до західноєвропейської моделі прав для одностатевих пар, а президент, пов'язаний із консервативним табором, використовує право вето як стоп-кран. Проблема для кабінету Туска в тому, що подолати президентське вето складно: для цього потрібна стала парламентська більшість, якої в правлячої коаліції фактично немає.
Тому навіть ухвалений Сеймом і Сенатом закон може зупинитися на президентському столі. До чого тут ЄвросоюзДодатковий пласт конфлікту пов'язаний із правом ЄС. У 2025 році Суд Європейського союзу постановив, що Польща зобов'язана визнавати одностатеві шлюби своїх громадян, якщо такі шлюби були законно укладені в іншій країні ЄС.
Це не змушує Варшаву легалізувати одностатеві шлюби всередині країни, але вимагає визнавати їхні наслідки для свободи пересування та сімейного життя. У травні 2026 року Варшава вперше зареєструвала одностатевий шлюб, укладений за кордоном. Це стало важливим прецедентом, але не вирішило внутрішню проблему: пари, які живуть у самій Польщі й не мають іноземного свідоцтва про шлюб, як і раніше, залишаються без окремого національного механізму реєстрації.
Чому тема ширша, ніж суперечка про одностатеві шлюбиВето Навроцького показує, що Польща застрягла між трьома системами координат. Перша — консервативне конституційне трактування шлюбу. Друга — зростаючий суспільний запит на юридичний захист незареєстрованих пар.
Третя — європейські рішення, які поступово змушують країну визнавати частину прав одностатевих сімей. Саме тому суперечка навколо одного закону швидко стала суперечкою про майбутнє польського сімейного права. Для одних це була обережна спроба вирішити практичні проблеми людей, які живуть разом.
Для інших — спроба запровадити партнерські союзи під іншою назвою. Після вето закон не набуде чинності. Але сам конфлікт нікуди не зникає: Польща вже зіткнулася з рішеннями європейських судів, внутрішнім тиском із боку частини суспільства та політичним опором президента.
Наступний законопроєкт, ймовірно, буде ще обережнішим щодо формулювань — але пройти через той самий президентський фільтр йому буде не легше.