Вже протягом двох років кожне ранкове зведення Генерального штабу містить фразу "Слава Україні! Розпочалася … доба широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України" та надає оперативну інформацію по різним напрямкам фронту. Власне ця війна "забрала" у деяких населених пунктів їхні назви, перетворивши їх на "напрямки" та "зони відповідальності" тих чи інших оперативних угруповань військ.
Впродовж двох років кореспонденти 061 розповідають історії бійців, які боронять Запорізьку область. Це історії різних бригад та підрозділів, в тому числі і історії людей, які до 24 лютого 2022 року не мали жодного стосунку до військової справи, але вже два роки вони стоять на захисті нашої країни.
Цього разу ми побували на позиціях 66-го окремого гарматного артилерійського дивізіону 406-ї окремої артилерійської бригади. Героями нашого репортажу стали розрахунки американської гаубиці "М777".
Буквально з перших днів великої війни в цьому підрозділі служить боєць, що має позивний "Дзвонар". Нині він заступник командира батареї з морально-психологічної забезпечення, до війни – історик, екскурсовод, науковий співробітник Національного заповідника "Хортиця".
"Моя війна почалась з Майдану", – каже він і додає, що був учасником двох революцій: Помаранчевої та Гідності. – "Вже тоді я почав змінюватись. Вважаю, що зміни важливі, але головне – не втратити себе. Я намагаюсь бути, в першу чергу, людиною, намагаюсь бути чесним".
Він має досвід служби як в піхоті, так і в артпідрозділі. Тож, добре розуміє, наскільки складно хлопцям.
"Я банально знаю, скільки важать снаряди і знаю, що війна це важко", – розповідає "Дзвонар".
За час повномасштабного вторгнення бригада працювала на різних напрямках фронту: Херсон, Миколаїв, Бахмут, Авдіївка…
"Наша бригада сформована в 2015 році, але до цього мала довгу історію. Частина військових перебувала в Криму. Звідки вийшла, коли він був окупований. Виконували функції берегової охорони. Наше місце дислокації – Бердянськ, який ми вимушені були тимчасово покинути, але впевнений, що ми туди обов'язкового повернемось”, – говорить "Дзвонар".
Разом з ним ми приїхали на позиції одного з розрахунків, якраз в той момент, коли гармата мала роботу.
"М777" або "Три сокири", як називають цю гармату українські військові, є високоточною зброєю.
"Ми працюємо по пристрілках, за допомогою БпЛА. Є багато нюансів. У морозну погоду працюємо більше в ручному режимі. Працюємо, чим швидше, тим краще. Отримали команду, швидко розмаскувались, навелись, зарядились і відкрили вогонь. Працюємо по команді", – говорить між пострілами командир гармати на позивний "Дантист".
"У нас зазвичай контрбатарейна стрільба, прикриваємо наших піхотинців, відбиваємо ворожі штурми", – пояснює він.
За словами військових, є статистика, яка говорить про те, що близько 80% втрат ворогу наносить саме артилерія. Тож, артилерія – це потужно і ефективно.
"Дантист" має відзнаку від головнокомандувача ЗСУ – почесний нагрудний знак "Золотий Хрест". Боєць каже, що на фронті не через нагороди, але зізнається: рідні пишатимуться.
На інших позиціях нині воюють два брати, які родом з Вільнянська. Старшому – 29 років, має позивний "Джоконда", молодший – "Тайсон", йому 24 роки.
"Брат хотів аби я був біля нього. Так йому спокійніше, бо молодший. Потрапив до нього в розрахунок. Спочатку він був командир гармати, а я був номер обслуги, але тепер я командир гармати, а брат – бусоліст", – говорить "Тайсон".
Він згадує, як одного разу (коли ще служили в різних розрахунках) потрапив під обстріл.
"Так вийшло, що у нас в розрахунку було три Олександра і один з них був "200". Брат мій в той день був на відпочинку, телефонують йому і кажуть: "Саша 200-тий", але прізвище не сказали. Ви можете уявити собі, що з ним було тоді?", – розповідає.
"Тайсон" також згадує, що ще кілька місяців тому вони були на Донецькому напрямку. Не приховує: було важко.
"Дуже інтенсивно працювали. 100 і більше снарядів відстрілювали за день. Вони відповідали швидко. 2 постріли і до тебе вже "Гради" летять. 100 метрів і ближче від нас "лягало", – каже.
Для "Тайсона" артилерія – страшна зброя, бо осколки дуже сильно розлітаються.
"Гради" коли летять, то можна встигнути впасти і вижити, а стволка – страшна. Страшно, коли вони коригуються – пташка прямо над тобою висить. Сидиш і молишся", – додає.
"Тайсон" мріє, що після війни започаткує власний бізнес, його брат зізнається, що хоче стати патрульним поліцейським. Він вже навіть пройшов відбір, але почалась повномасштабна війна.
Хлопці говорять, що вже звикли до постійних вибухів, польових умов та дуже скучили за рідними. Вони мріють про перемогу, але знають, що війна не закінчиться швидко.
Джерело: 061.ua