В цьому місті не пахне життям чи свіжою випічкою, тут пахне страхом і іноді димом. Тим, що відчувається після обстрілів. На вулицях, замість звуків авто чи громадського транспорту – гуркіт дронів, виходи та приходи артилерії, вибухи КАБів.
Домівки, лікарня, вокзал, школа, магазини – життя з них давно “виїхало”. Причому видно, що робило це похапцем, залишивши речі, ніби от-от планує повернутись.
Люди тут зустрічаються рідко. За час війни вони звикли бути в підвалах чи десь в укриттях. Це все – Оріхів або ж “міцний горішок”, як його називаються місцеві.
Кореспондент 061 побував в цьому місці у супроводі пресофіцерів 65 бригади, яка боронить місто та не дає ворогу його захопити.
В цьому році місто відзначило 250-річний ювілей. До повномасштабної війни тут проживало близько 14 тисяч людей, а зараз – 720.
Пункти незламності, які є та працюють в Оріхові, забезпечують містян світлом, теплом і зв’язком. Волонтери та рятувальники доставляють в місто воду та гуманітарну допомогу. Правоохоронці фіксують наслідки ворожих атак та допомагають людям, в тому числі й тим, хто все ж вирішив виїхати.
На центральних вулицях Оріхова – кілометри антидронових сіток. Місто та ті, хто в ньому залишився, під постійним контролем ворожих FPV-дронів.
Вже тривалий час місто знаходиться на межі. Ворог тисне та намагається захопити, руйнує будинок за будинком, стираючи квартали і райони.
Журналістам вдалось зайти в будівлю лікарні. Від палат та медичних кабінетів тут лишились руїни, серед яких – зруйновані меблі та навіть обладнання, яке ніхто не встиг вивезти.
Місто не пахне життям, але продовжує дихати. Воно має тисячі шрамів, але не втрачає силу та бажання вистояти.
Правоохоронці та представники влади закликають людей виїхати в більш безпечні місця. Адже через постійні обстріли дістатися до людини та у разі необхідності надати їй допомогу, іноді просто неможливо.
Джерело: 061.ua
