Українські народні пісні можна співати по-новому, а музичне життя розвивати не лише у Києві. Cherry Band – гурт, який об’єднав музикантів із Мелітополя, Василівки та Запоріжжя. Вони грають кавери, створюють власні аранжування, проводять безкоштовні концерти, а цього року вперше виступили за кордоном. Водночас гурт продовжує працювати у Запоріжжі, а його учасники говорять про те, чого сьогодні бракує молодим виконавцям у місті.
У розмові з 061 Даниїл Шитіков – фронтмен і мультиінструменталіст Cherry Band – розповів про історію гурту, роботу над аранжуваннями українських народних пісень, перший виступ за кордоном та музичне середовище Запоріжжя.
Як Cherry Band знайшов свою назву і склад
Якщо пошукати в інтернеті назву бенду, виявиться, що з 2011 до 2016 року у Львові існував етнічний фольк-гурт із такою ж назвою. Він популяризував серед молоді традиційні народні мотиви – пісні лемків, гаївки, колядки, щедрівки та народні пісні Західної України.
Але запорізький гурт має зовсім іншу історію.
Назва «Cherry Band» з'явилася завдяки першій бас-гітаристці гурту. Спочатку в колективі переважно грали музиканти з Мелітополя.
«А Мелітополь – це черешнева столиця. Тому ця назва сама собою виникла в голові у Кіри. Вона запропонувала – нам усім сподобалось і ми її погодили», – розповідає Даниїл.
Репетиційною базою для гурту став молодіжний центр «Піпл.юа». Туди приходили люди, які хотіли займатися музикою, тож учасники Cherry Band поступово знайомилися з іншими учасниками й запрошували їх до колективу.
«Ми знайомились і знали, кого можна до нас вже запросити».
Склад гурту періодично змінюється, каже Даниїл. Наразі у Cherry Band семеро музикантів: соло- та ритм-гітаристи Артем Шульятьєв та Іван Алексєєв, бас-гітарист Артем Кудашев, дві піаністки – Надія Лубан та Віра Сіциліцина, барабанщик Олександр Сірий, а також Даниїл Шитіков – фронтмен і мультиінструменталіст гурту. Для нього важливо, щоб Cherry Band був не лише колективом, який збирається заради виступів, а й спільнотою людей, яким комфортно разом.
«Але ми намагаємося всіх до нас емоційно прив'язати, щоб нам було комфортно разом працювати. І щоб це було більше, ніж просто робота колективу».
Коли знайомі пісні звучать по-новому
Cherry Band працює на перетині різних форматів: виконує авторські пісні учасників, робить кавери на композиції інших гуртів та проводить тематичні концерти.
«Наші програми можуть повністю відрізнятися одна від одної – усе залежить від того, що зараз на часі. Один із найперших концертів був присвячений 35-річчю гурту «Скрябін». Мали також кавер-концерт української поп-музики та концерт із піснями гурту «Океану Ельзи».
У гурті кажуть, що не прагнуть просто відтворювати знайомі композиції. Під час репетицій музиканти разом працюють над новими аранжуваннями.
«Це дуже велика робота, тому що ти повинен придумати те, чого ще немає, але те, що вже є у тебе вже в голові. Це достатньо складно, але ми намагаємось зробити так, щоб і нам це було цікаво, і глядачу. Аби воно виходило так, як ми це відчуваємо».
Для Даниїла важливо й те, у якому стані музикант виходить на сцену, Він каже, що виконавець не може забувати про глядача.
«Коли ти виходиш на сцену, всі твої проблеми повинні залишатися поза нею. Ти повинен бути в тому стані, якого від тебе потребують глядачі. У тебе в житті може бути якась супертрагедія, щось таке, що прямо вибухає мозок. Але коли ти виходиш на сцену – ти артист, ти повинен це в собі переживати. Не випускати назовні, тому що глядач насправді все це відчуває. І відчуває дуже-дуже сильно!»
Перший виступ за кордоном
Цього року Cherry Band уперше виступив за кордоном. Гурт запросили до литовського міста Кедайняй, яке святкувало 654-річчя. Кедайняй є містом-побратимом Мелітополя.
До репертуару гурту увійшли народні пісні – як драйвові, так і ліричні. Обирати їх, за словами Даниїла, було нескладно.
«Ми ці пісні знаємо з дитинства, тому що вони нас оточували. Це все вже в голові. У будь-якому випадку – це наша культура, наша автентика».
Музиканти хотіли показати українську культуру не лише через традиційне виконання народних пісень, а й надати їм сучасного звучання.
Такий формат виявився незвичним для литовської аудиторії. Представник, який супроводжував музикантів під час поїздки, пояснив, що у Литві звикли чіткіше розділяти музичні напрямки.
«Він сказав, що для них це трішки незвично. Вони звикли: якщо це автентика, то це автентика, якщо рок – рок, класична музика – то класична музика. А наш формат це щось нове і незвичне для них, але водночас дуже класне і круте, бо воно надає народній музиці сучасного звучання».
«Дуже тепло нас зустріли самі литовці. Дуже щиро. Ще були представники української діаспори. Вони були майже на всіх наших концертах, хоча програма щодня була одна і та сама. Але щоразу ми отримували від них моментальний фідбек: вони підспівували, ледь не танцювали – загалом дуже активно реагували».
Даниїла здивувало, що деякі литовці знають відомі українські народні пісні.
«Ми вийшли на вулицю перед концертом вже в костюмах і зустріли литовців, які йшли нам назустріч. Вони одразу почали наспівувати куплет пісні «Ти ж мене підманула, ти ж мене підвела» українською мовою. Здавалося б, Литва… Це досить далеко, та й мови відрізняються».
Під час поїздки музиканти також вчили литовські слова: «лабас рітас» – «добрий ранок», «ачу» – «дякую», «мокікла» – «школа». У відповідь вони знайомили литовських колег з українською мовою. Наприклад, пояснювали різницю між словами «кохання» та «любов»: «Любити можна борщ і шинку…А кохати – тільки жінку» – розповів Даниїл.
«Ми показали, що ми є»
Для Даниїла музика стала способом говорити про Україну навіть там, де про українську культуру знають небагато.
«У такі моменти музика повинна демонструвати об'єднання різних культур, народів, націй. Музика – це та мова, яку розуміють всі. Тому те, що ми давали людям через музику, я думаю, вони зрозуміли на підсвідомому рівні».
Але з литовським слухачем Cherry Band говорив не лише музикою, а й через одяг. Наприклад, на вишиванці Даниїла використали мотиви, пов'язані з письменниками будинку «Слово», де кожен візерунок відповідав письменнику, який там проживав: хвилі – це Хвильовий, дві вишеньки – Остап Вишня тощо.
«Ми розповідали про Україну, Мелітополь та просували українську культуру і нашу ідентичність. Ми показали, що ми є і що нам є чим поділитись зі світом».
Після поїздки, музиканти насамперед зрозуміли, що можуть працювати й виступати на такому рівні.
«Перше, що зрозуміли – ми можемо! Ми завжди усвідомлювали, що якщо ми працюємо, то ми або робимо це, або не робимо. Тобто треба викладатися завжди на всі 100%».
Даниїл, називає цю поїздку «тімбілдингом на кілька тисяч кілометрів». Адже репетиції у Запоріжжі – це не одне й те саме, що тривала подорож і спільний побут. За цей час музиканти переконалися, що гурт достатньо об'єднаний і їм комфортно разом не лише на репетиціях і сцені.
«Будь-які поїздки завжди згуртовують колектив. І ця поїздка не виняток».
У Запоріжжі є слухачі, але бракує музичної спільноти
Після повернення гурт продовжує виступати в Запоріжжі. Концерти проводять, зокрема, в укриттях – для музикантів безпека аудиторії залишається одним із головних питань.
Серед слухачів Cherry Band багато молоді. Наприклад, на останній концерт «Такі, як є», який відбувся у травні, місця розібрали буквально за день. Усі виступи гурту безкоштовні.
Даниїл помічає, що у гурту уже сформувалася своя аудиторія – є люди, які приходять на їхні концерти постійно.
«Я дуже вдячний їм за те, що вони до нас приходять і, мабуть, якщо вони приходять, то ми це робимо вже не дарма. Навіть якщо одна людина до нас ходить постійно – це вже показник».
Водночас фронтмен говорить не лише про власний гурт, а й загалом музичне середовище Запоріжжя. За його спостереженнями, культурне життя міста не зупинилося: з'являються нові творчі колективи та проєкти, продовжують працювати симфонічний оркестр і муніципальний хор. Є й дитячі колективи, такі як "Sypho KIDS" де грають понад 40 музикантів віком від 9 до 18 років.
Ще одним місцем для молодих музикантів став молодіжний центр «Піпл.юа», який безкоштовно надає простір для занять музикою.
Проте, у місті бракує спільноти, яка могла б об’єднати музикантів, що часто навіть не знають одне про одного.
«Може бути три гітаристи: один живе в Олександрівському районі, інший на Бабурці, а третій в Осипенківському мікрорайоні. І вони не знають одне про одного. Не вистачає окремого ком'юніті музикантів, які могли б знайомитися, спілкуватися і створювати щось класне».
Молоді музиканти часто сприймають Київ як місце, де зосереджені всі можливості. Однак таке середовища можна створювати та розвивати й у Запоріжжі.
«Можна зробити, щоб можливості були і тут. Чому ні? Але треба цим займатися. Є молодіжна політика, а це повинна бути музична політика».
Народні пісні як простір для експериментів та плани на майбутнє
Найближчими місяцями Cherry Band планує представити у Запоріжжі програму українських народних пісень у попрок-обробці, з якою гурт виступав у Литві. Музиканти також хочуть доповнити її новими композиціями.
Після закордонних виступів цю програму особливо хочеться показати українським слухачам, каже лідер гурту: «Це наше – це рідне, українське і це потрібно просувати не тільки за кордоном, але й у нас. Це наша культура».
Музикант вважає народні пісні великим потенціалом для сучасної української музики, адже вони супроводжували людей у різні періоди життя
«Українська музика багата народними піснями, тому що вони супроводжували народ упродовж усього життя. У дитинстві – колискові, подорослішав – весілля. Працював у полі – жниварські пісні. Прийшло Різдво – різдвяні пісні. На кожен випадок – є пісня. І цей матеріал невичерпний. Скільки б ти їх не співав, вони не закінчаться ніколи».
Саме тому він радить молодим музикантам не боятися працювати з народними піснями та створювати власні аранжування. Такого звучання поки небагато, хоча воно може бути цікавим сучасному слухачеві.
У майбутньому Cherry Band хоче продовжувати експериментувати зі звучанням, робити його більш драйвовим та емоційним. Водночас для виконавців важливо, щоб творчий процес повинен залишався цікавим і для них самих, і для слухачів.
«Якщо це комусь буде нецікаво – це не матиме сенсу. У всьому повинен бути сенс, тим паче у музиці, у творчості. Це не може бути просто аби зробити. Кожен рух, кожна нотка повинні стояти на своєму місці».
Для Даниїла музика – це спосіб залишити після себе щось, що житиме довше за самого автора.
«Потрібно завжди щось після себе залишити на цьому світі… Щоб не прожити це життя дарма. Щоб залишити після себе спадок».
У цьому музикант бачить і частину сенсу Cherry Band – розвиватися самим, створювати нову музику та поліпшувати культурне життя міста й країни.
Авторка – Катерина Белицька
Джерело: 061.ua