У великій залі одного з запорізьких театрів вже давно не шикуються черги за продуктовими наборами. Тепер сюди приходять із зовсім іншими питаннями: як оформити спадщину на майно, яке залишилося в окупації, як подати заяву до Міжнародного реєстру збитків, де знайти психолога, отримати консультацію Пенсійного фонду або юридичну допомогу.
Із приблизно 40 тисяч жителів Бердянського району, які після окупації виїхали на підконтрольну Україні територію, близько 12,5 тисячі нині проживають у Запоріжжі. Саме тут працює найбільший гуманітарний хаб Бердянської райдержадміністрації, який за роки війни перетворився з пункту видачі гуманітарної допомоги на центр комплексної підтримки переселенців
За понад чотири роки повномасштабної війни інформаційно-ресурсний центр Бердянського району змінився разом із потребами людей. Якщо у 2022 році його головним завданням було забезпечити переселенців найнеобхіднішим, то сьогодні він фактично став сервісним центром для тисяч вихідців із Бердянського району.
Через цей центр проходять історії людей, які втратили домівки, продовжують жити далеко від рідного міста та щодня намагаються вирішувати проблеми, які створила війна. Журналісти 061 дізнавалися у Бердянської РДА про життя переселенців, ситуацію в окупації та про те, як сьогодні працюють релоковані громади.
«Людина приходить в одне місце і отримує майже всі послуги»
На початку повномасштабного вторгнення основною потребою переселенців була гуманітарна допомога. Люди приїжджали практично без речей, тому першочерговими були продукти, одяг, засоби гігієни та найнеобхідніше для життя. Сьогодні ситуація кардинально інша.
Інформаційно-ресурсний центр Бердянського району, створений ще у 2022 році, нині працює як сервісний простір. Окрім головного хабу в Запоріжжі, його філії відкрили у Києві та Трускавці, оскільки саме там після окупації оселилася значна кількість жителів Бердянського району.
Керівниця апарату Бердянської райдержадміністрації Оксана Петренко говорить, що гуманітарна допомога поступово відійшла на другий план.
«Ми об'єднуємо наших внутрішньо переміщених осіб. Люди, які приходять до наших хабів у Запоріжжі, Києві чи Трускавці, спілкуються між собою, зустрічаються із земляками. Зараз гуманітарна допомога вже відійшла на другий план. Фактично це сервіс: людина приходить в одне місце і отримує весь пакет необхідних послуг», – говорить керівниця апарату Бердянської райдержадміністрації Оксана Петренко.
У хабі можна отримати консультації Пенсійного фонду, поспілкуватися з юристами та психологами, скористатися допомогою дитячого психолога, вирішити питання спадщини чи виконавчих проваджень. Тут також облаштували простір для ветеранів, а представники громад постійно консультують людей щодо місцевих програм підтримки.
Однією з найбільш затребуваних послуг останніх місяців стала допомога в оформленні заяв до Міжнародного реєстру збитків. Для жителів окупованих територій це чи не єдиний механізм, який вже сьогодні дозволяє офіційно зафіксувати втрату доступу до власного житла.
Як пояснюють у Бердянській РДА, власники квартир у Бердянську не можуть скористатися програмою «єВідновлення», адже комісії фізично не мають доступу до окупованої території для обстеження майна. Саме тому працівники хабу допомагають людям пройти непросту процедуру подання заяв до міжнародного реєстру.
«Багато хто думає, що сьогодні подав заявку, а завтра отримає кошти. Звичайно, це не так. Але дуже важливо зробити це вже зараз, щоб людина була у майбутній черзі на компенсацію», – пояснює заступник голови Бердянської РДА Володимир Сенченко.
Особливо складно оформити документи літнім людям, тому спеціалісти допомагають створити електронний підпис, зібрати необхідні документи та подати заявку.
У кожній із громад Бердянського району діють програми «Турбота», за якими представники соціально вразливих і пільгових категорій можуть отримати одноразову матеріальну допомогу.
Найболючіше питання – житло
Водночас найбільш уразливими залишаються внутрішньо переміщені особи, які не належать до пільгових категорій. Для багатьох із них державні виплати припинилися, тому головною невирішеною проблемою залишається житло.Саме це питання найчастіше піднімають під час зустрічей із владою.
Причин кілька. Оренда житла у Запоріжжі залишається дорогою, державна допомога для більшості працездатних переселенців уже не виплачується, а програми кредитування підходять далеко не всім. Для внутрішньо переміщених осіб також доступні місця тимчасового проживання – гуртожитки, облаштовані на базі закладів освіти або окремі простори, облаштовані благодійниками, однак, за словами посадовців, більшість людей, які мають роботу, все ж обирають орендувати житло. Крім того, чимало людей винаймають квартири без офіційних договорів, через що не можуть скористатися окремими компенсаційними програмами.
Разом із тим найбільш затребуваною програмою нині називають житлові ваучери для ветеранів із числа переселенців із тимчасово окупованих територій. Такий сертифікат дозволяє придбати житло на суму до двох мільйонів гривень. Працівники соціальних служб також допомагають оформлювати відповідні документи.
Ще одна проблема, яка досі не має законодавчого вирішення, – кредити за житло, що залишилося в окупації. Люди не можуть користуватися своїми квартирами, але кредитні зобов'язання перед банками нікуди не зникли. Посадовці кажуть, що це питання неодноразово порушували перед центральною владою, однак комплексного рішення поки що немає.
«Щоб діти не втрачали зв'язок із громадою»
Попри окупацію, частина дітей Бердянського району продовжує навчатися в українських школах дистанційно. До онлайн-уроків долучаються не лише діти, які виїхали на підконтрольну Україні територію, а й школярі, що досі залишаються в окупації.
«У більшості це онлайн-формат. Є діти, які також знаходяться на тимчасово окупованій території. Вони теж виходять в онлайн. У нас навіть був спеціальний проєкт "Тишком", щоб діти могли і мали змогу підключатися до українського навчання», – говорить Володимир Сенченко.
Для школярів також відкривають освітні простори. Один із таких уже працює на базі Чернігівської громади в Запоріжжі, де в укритті облаштували місце, де діти можуть надолужувати освітні втрати. Аналогічний простір нині створюють і для учнів Бердянської громади. Дошкільних закладів у релокації поки що немає.
Втім, значну увагу громади приділяють саме позашкільній освіті. Діти продовжують займатися спортом, боротьбою, музикою та хореографією, працює центр дитячо-юнацької творчості. Бердянська громада однією з перших долучилася до юнацького руху «Байда», який дає можливість дітям займатися у безпечних місцях, навіть якщо доводиться постійно змінювати локації через безпекову ситуацію. У Приморській та Софіївській громадах працює дитячий простір «Теплі долоньки», де проводять заняття з англійської мови, творчості та розвитку для найменших.
Окремим напрямком залишається оздоровлення дітей. За підтримки Запорізької ОВА, міжнародних партнерів, ПРООН та Європейського Союзу школярі беруть участь у проєкті «Карпатська зміна», а також мають можливість відпочивати у західних областях України та за кордоном.
Тим часом у самому Бердянську стає дедалі важче жити
Поки переселенці намагаються облаштувати життя на підконтрольній Україні території, умови в самому Бердянському районі продовжують погіршуватися.
У Бердянській РДА моніторять ситуацію та зазначають, що сьогодні однією з найгостріших проблем є водопостачання. Після підриву Каховської ГЕС окупаційна влада перевела Бердянськ та Приморськ на водозабір в селі Осипенко, однак його запасів і якості виявилося недостатньо. Через це вода подається по годинах, а інколи її немає по кілька днів поспіль. Одночасно тривають проблеми з електропостачанням, а через паливну кризу на ТОТ фіксують перебори з постачанням продуктів харчування.
«Ці проблеми, які створили окупанти вони, як сніжний ком: спочатку водопостачання, електропостачання, зараз з пальним ситуація і це призводить до того, що виникає гуманітарна криза. Зв’язок є, там працюють місцеві провайдери, що співпрацюють з окупантами. Мобільного українського зв’язку немає вже дуже давно, але все одно люди виходять на зв’язок через vpn та підключаються до українських сервісів та популярних соцмереж – Youtube, Facebook та Telegram. Це неправда, що немає зв’язку і люди не мають можливість нічого подивитись. Одна з наших функцій – тримати зв’язок з людьми і надавати достовірну інформацію», – пояснюють в адміністрації.
Саме погіршення гуманітарної ситуації останнім часом знову змушує людей залишати окуповану територію. Багато хто їде не до Запоріжжя, а одразу до Києва чи західних областей, однак після переїзду все одно звертається до гуманітарних хабів Бердянського району.
Ще один міф, який, за словами посадовців, не відповідає дійсності, нібито відновлення курортного життя на Азовському узбережжі. У Бердянській РДА стверджують, що курортного сезону фактично не існує. Бази відпочинку використовують переважно російські військові, а більшість інфраструктури продовжує занепадати.
Чому релоковані громади досі залишаються важливими
За словами Володимира Сенченка, особливість всіх релокованих громад Запорізької області полягає в тому, що всі вони зосереджені в одному місті Запоріжжі. На відміну від багатьох громад Донецької, Луганської чи Херсонської областей, керівники всіх територіальних громад району щодня працюють в обласному центрі, що дозволяє координувати роботу між собою та швидше реагувати на потреби переселенців. Водночас штат працівників після релокації скоротився приблизно до однієї п'ятої від довоєнної чисельності.
Останніми місяцями все частіше звучать дискусії про доцільність фінансування релокованих військових адміністрацій. У Бердянській РДА відповідають, що їхня роль давно вийшла за межі звичайного управління громадою. Сьогодні є три головні напрями роботи: підтримка Збройних сил України, ветеранів та внутрішньо переміщених осіб.
Не менш важливою посадовці називають юридичну функцію релокованих адміністрацій. Росія через підконтрольні медіа та соціальні мережі продовжує поширювати наративи про те, що окупація українських територій нібито є остаточною. Тому збереження юридичного статусу громад має також політичне значення, адже воно засвідчує, що Україна не відмовляється від Бердянська та інших тимчасово окупованих територій.
Релоковані громади також документують втрати комунальної власності. Із 2022 року спільно з правоохоронними органами вони фіксують, які школи, дитячі садки та інші будівлі були захоплені чи зруйновані, а також яке майно російські військові викрали або вивезли. У майбутньому ці матеріали можуть стати підставою для репараційних вимог і звернень до міжнародних судів.
Витрати на утримання релокованих громад є значно меншими за суми, які вони спрямовують на підтримку сил оборони. Державне фінансування залишається в Запорізькій області та дає можливість поповнювати обласний оборонний фонд, тому допомога військовим залишається одним із головних пріоритетів.
«Основна частина бюджетів релокованих громад сьогодні формується за рахунок базової дотації з державного бюджету. Це дозволяє зосередити кошти на підтримці сил оборони. Лише торік Бердянський район перерахував до обласного оборонного фонду 700 мільйонів гривень. Це дає додатковий ресурс для підтримки Збройних сил України», – зазначає наостанок Володимир Сенченко.
Джерело: 061.ua