“Ніяка хата не може бути дорожчою за життя”: що розповідають волонтери, які рятують мешканців прифронтових громад Запорізької області

Кожного дня ворожа армія завдає сотні ударів по громадах Запорізької області. Від звуків “шахедів”, що наближаються чи заходять на “пікірування”, “шелестіння” КАБів, гулу ракет, серій вибухів касетних снарядів – мирні мешканці здригаються і вдень, і вночі. Одними з перших на допомогу людям приходять волонтери благодійних організацій. Вони надають будівельні матеріали, теплі речі, продукти, допомагають з евакуацією в більш безпечні місця. Журналісти 061 поспілкувались з волонтерами гуманітарної місії “Проліска”. Кілька їхніх історій – далі в нашому матеріалі. Очільницею гуманітарного центру “Проліска” в Запорізькій області є Ірина Мощенко. Вона сама із Запоріжжя. За час повномасштабної війни, разом з командою гуманітарного центру працювала у Донецькій, Дніпропетровській та Запорізькій областях. Говорить, що зараз працюють у прифронтових громадах рідного регіону, зокрема, разом з поліцією вивозять людей.

“Евакуація – це кропітка робота. Це в першу чергу комунікація з усіма відповідними інстанціями, які залучені до цього процесу. Треба, щоб все було злагоджено, щоб родини, які маємо евакуювати, нас чекали, щоб речі були зібрані, щоб нам було надано супровід Національної поліції. Ми повідомили владі, що маємо можливість допомогти і почали працювати”, – говорить Ірина.

На початку січня вони провели першу евакуацію родин з дітьми з селища Кушугума. Одним з тих, хто власне вивозив родини, є водій “Проліски” на ім’я Андрій. Волонтерством займається з 2015-го – тоді допомагав батальйону “Волинь”. Велика війна застала його в Ірпені, куди він приїхав по роботі (на той момент працював в Держпродспоживслужбі м. Дніпра).

“Виїжджав з міста, коли там вже були бойові дії”, – говорить.

Поки спілкуємось, Андрій розповідає про свою родину. Його син був в АТО, на початку вторгнення потрапив в полон. Каже, що дуже важко було пережити це, але, на щастя, син вже вдома. Андрій долучився до команди “Проліски” в 2023 році.

“У 2023 – 2024 роках працювали в Нікопольському районі, потім було Курахове, с. Богатир, Комар, Краматорськ, Дружківка. Нема такого напрямку, де б ми не були, якщо говоримо про Дніпропетровщину, Донеччину та Запорізьку області”, – каже чоловік.

Під час евакуації, він фактично відповідає за життя людей. Андрій розповідає, що вже встиг вивчити всі маршрути. “Перш ніж їхати в населений пункт, ми маємо ретельно вивчити маршрут, визначити умовно безпечні шляхи, бути на зв’язку з поліцією, узгодити все з військовими. Зараз, наприклад, безпекова ситуація не дозволяє нам заїхати в деякі населені пункти і тому ми визначаємо місця, де чекаємо. Часто працюємо з підрозділом “Білий янгол”, які вивозять на броньованих авто людей і передають нам, а ми веземо їх далі в транзитні центри”, – каже Андрій і додає, – “Бувало, що за кермом доводиться бути добу без відпочинку. Важко було влітку 2025 року, коли ми вивозили людей з громад Дніпропетровщини і везли їх до транзитного центру в місто Павлоград. Треш був. По 500 людей за добу вивозили. Зараз такої кількості людей немає, але 350 – 520 км за добу долаємо”. Він говорить, що морально буває важко, адже люди, які наважились залишити свій дім, знаходяться у пригніченому стані.

“Хтось – плаче, хтось – сумує за будинком і важко залишає його. Ми говоримо, що ніяка хата чи речі не можуть бути дорожчими за життя. Більше того, речі можна купити, гроші – заробити, головне – зберегти життя”, – розповідає волонтер.

Автомобіль, в якому вивозять людей, має 8 посадкових місць, але бували випадки, коли на них вивозили 17 людей. Мовляв, коли населений пункт бомблять, то беруть всіх охочих врятуватись. Нерідко волонтерам доводиться працювати в момент ворожих атак. В команді “Проліски” є і ті, хто отримав важкі поранення, надаючи допомогу людям. Зараз однією з найбільш загроз є FPV-дрони.

“Наше керівництво забезпечило нас засобами індивідуального захисту, зараз вирішується питання забезпечення старлінками, ми регулярно проходимо навчання щодо надання першої домедичної допомоги”, – сказала Ірина Мощенко.

"Проліска" праціює в громадах, яка зараз кожного дня є у зведеннях ОВА. Їх згадують в контексті тих, хто потерпав від обстрілів. Волонтерські команди також допомагають родинам з дітьми, які прийняли рішення виїхати за межі Запорізької області, знайти нову тимчасову домівку на Закарпатті. “Проліска” вже відремонтувала там два гуртожитки на 200 місць.

“Ми супроводжуємо людей на всіх етапах. Ми посадимо людей на потяг до Ужгорода, там їх на пероні зустрічає наша тамтешня команда, яка допоможе людям сісти в автобус, доїхати до гуртожитків. Якщо потрібна допомога з влаштуванням дітей до садочків чи шкіл, працевлашуванням батьків, то ми супроводжуємо”, – говорять волонтери.

Фото 061 та із соцмереж "Проліски"
Джерело: 061.ua