Кожен новий рік війни стає складнішим. Кожен із них у мріях українців мав би бути останнім — переможним. Але натомість кожен новий стає ще важчим.
Тривоги, що лунають більше ніж добу поспіль, постійні повідомлення про рух ударних безпілотників над містом, авіаційні атаки – усе це стає, на жаль, новою реальністю для мешканців Запоріжжя та Запорізької області.
Тотальне знеструмлення
Січень був важким не лише через погіршення безпекової ситуації, а й в енергетичному плані. Вперше за час повномасштабної війни область пережила тотальний блекаут. І навіть не один. Так, 7 січня близько 22:00 електропостачання на території області повністю зупинилось. З перших хвилин знеструмлення всі служби перейшли в так званий «режим блекауту» й почали працювати за планом, визначеним заздалегідь. Як потім повідомив голова ОВА Іван Федоров, медичні заклади одразу перейшли на роботу від генераторів, розпочали роботу пункти незламності.
«Енергетики з усієї країни працювали в інтересах Запорізької області, щоб якнайшвидше повернути світло людям. З третьої години ночі світло почало повертатись», – сказав Федоров.
11 січня стався ще один блекаут – без світла залишилися понад 380 тисяч родин. 17 січня близько 23:00 ворог знеструмив місто Вільнянськ, що у Запорізькому районі. Критична інфраструктура була переведена на роботу від генераторів. Для підтримки людей у громаді працювали усі 7 пунктів незламності, де можна було зігрітися, зарядити телефони, випити гарячого чаю й отримати необхідну допомогу.
Загалом протягом першого місяця нового року ворог наніс 90 ударів по інфраструктурі області. Більше того, продовж гатити по енергетиці і в перші дні лютого.
Якби складно не було, але енергетики творили і продовжують творити справжні дива. Роботи, на які в довоєнному житті пішло б близько тижня, вони виконували буквально між обстрілами, якщо не за години, то точно за лічені дні.
Про не чужий біль
Поки мешканці оговтувались від одних атак, ворог завдав – інших. Керованими авіаційними бомбами окупаційна армія закидала Кушугумську громаду, знищуючи приватні будинки і місцеві підприємства. Постраждалим родинам волонтери та місцева влада намагалась одразу надавати необхідну допомогу та будівельні матеріали.
Бомбардували росіяни і селище Комишуваха. Один з КАБів зруйнував багатоквартирний будинок, пошкоджені і знищені приватні оселі і сусідні багатоповерхівки. Десять людей отримали поранення, один чоловік загинув. Продовжив тероризувати ворог і вже згаданий Вільнянськ.
29 січня російські війська атакували безпілотниками приватний сектор міста. Загинув 62-річний чоловік та дві жінки віком 26 і 50 років (мама з донькою), ще троє людей дістали поранення. 4 лютого у Запоріжжі дрон вбив двох підлітків – 18-річних Софію та Степана, ще 13 людей були поранені. На жаль, це не всі історії…
«Скільки важить життя?»
Для того аби убезпечити дітей, які залишаються в громадах, наближених до фронту, на початку січня ОВА прийняла рішення про проведення обовʼязкової евакуації родин з дітьми з кількох громад Запорізького району. Починаючи з 2023 року в Запорізькій області евакуація дітей з їхніми батьками з прифронтових громад регіону оголошувалася до цього вже 7 разів. Саме під час однієї з таких «хвиль евакуації» були вивезені в більш безпечні місця всі родини з дітьми з села Юрківка Таврійської громади. Зараз звідти виїжджають і люди похилого віку.
Як відбувається евакуація бачили і журналісти 061. Разом з поліцією, кареланським патрулем та волонтерами ми виїхали в Юрківку та сусіднє село Таврійське аби забрати 20 людей.
«Ви коли-небудь замислювалися, скільки важить «все життя»?», – так починається допис в соцмережах волонтера Влада Маховського. Він один з членів команди, яка рятує людей.
«Ми бачимо це щодня. Іноді важить рівно стільки, скільки людина може втримати в руках, коли сідає в евакуаційну машину. Це вага старої фотографії, документи, декілька сумок речей, або ще щось, що встигли забрати з дому, в який можливо вже ніколи не повернешся, бо навряд він ще буде стояти… Евакуація — це не просто переїзд. Це мить, коли серце розривається навпіл. Одна частина залишається там, під обстрілами, у холодній порожній домівці, де на підвіконні залишилася улюблена квітка. А інша частина — заціпеніла від страху — їде в невідомість», – написав він.
Ця евакуація проходила на початку тижня, точніше 3 лютого. На вулиці мороз, але лякають не градуси, а ворожі дрони і КАБи, які летять сюди постійно. Тут немає військових обʼєктів, тут прості хати і городи, які стирають з лиця землі.
Операція «Евакуація»
Родина, в якій пʼятеро дітей, після того, як бомби «розібрали» три сусідніх будинки, не витримує і вирішує залишити Таврійське. Марина (мама дітей) зачинила будинок. Разом з нею виїхала її мама, ще одна родичка. Взяли з собой найцінніше – дітей. З речей – мінімум сумок і документи. Їдуть поки в нікуди, але точно знають, що у Запоріжжя. Кожен з них потайки надіється, що це ненадовго і що їхній дім їх дочекається.
За іншими адресами забирають літніх людей, одну з жіночок доводиться виносити, бо ходити зовсім не може. Вивозять на спеціалізованому авто, обладнаному ношами.
«Кілька днів працівникам поліції надходили заявки щодо проведення евакуаційних заходів. Спланували евакуацію 20 громадян, серед них – багатодітна родина і люди похилого віку, які потребували спеціалізованого транспорту під час евакуації. Щойно по маршруту нашого руху спостерігали волокно від fpv-дрону і евакуаційна група була змушена зупинитися. Ми перевірили чи немає поблизу дороги «дрона ждуна», перервали оптоволокно і продовжили рух. Ми не розуміємо, звідки саме може піднятися дрон, тут постійна загроза і небезпека. Тому ми постійно контролюємо небо, працюємо з індикаторами дронів», – розповідає начальник сектору ювенальної превенції Запорізького райуправління поліції Євгеній Токарєв.
Його колега – поліцейський офіцер громади Дмитро Бєсєдін пояснює, що оптоволоконний кабель – звʼязок ворожого оператора з дроном. Каже, що побачивши такі «нитки», їх треба розривати.
«Такий кабель означає, що поблизу є присутність ворожого дрону. Він тут однозначно пролітав і треба бути уважними», – пояснює.
Евакуювали не лише людей, а й їхніх домашніх тварин. Одна з родин попросила забрати до Запоріжжя трьох собак. Не відмовили.
На цій евакуації були присутні також іноземні волонтери американської благодійної організації Project Victory Ukraine. Її керівник – Джаред Малоун – колишній ветеран морської піхоти США.
Коли почалась повномасштабна війна він працював у штатах, був клінічним лікарем-психологом. Як він каже, коли почалась війна, то зрозумів, що його навички, як ветерана і психолога, дуже допоможуть в Україні. Він приїжджав до України вже 17 раз.
«Перший раз до Запоріжжя приїхав в кінці 2022 року і тоді не бачив такої кількості дронів», – каже.
Людей з прифронтових громад вивозять в тому числі і на броньованому бусі, який його організація свого часу передала капеланам. Він великий, має 7 клас захисту (має захист від вибухів).
«Кожна поїздка – ризик. Ворог занадто близько і постійно моніторить небо та влучає по автівках, але ми продовжуємо евакуацію», – додає волонтер Влад Маховський.
Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Посилення стійкостіукраїнських медіа», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI,Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом«Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключнопоглядами авторів і не обов‘язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬабо IRMI.
Джерело: 061.ua