У Запоріжжі студентське життя дедалі менше прив’язане до університетських аудиторій. Частина студентів виїхала з міста, частина навчається дистанційно, а офлайн-заходи потребують окремого планування через безпекові ризики. Водночас студенти продовжують впливати на рішення університету та можуть активно долучатися до розвитку міста.
Чому абітурієнти продовжують обирати Запоріжжя, чи може дистанційна освіта стати перевагою для ЗНУ, чого сьогодні бракує студентам і яку роль вони можуть відігравати в майбутньому міста – про це поговорили з головою студентської ради ЗНУ Валентином Чайкою.
«Тут корисні люди в дефіциті»
Валентин Чайка навчається на четвертому курсі за спеціальністю «Початкова освіта». У Запоріжжі він живе все життя і виїжджати не планує.
Причина не лише в особистій прив’язаності до міста.
«Я розумію, що можу бути корисним саме тут. Звісно, від мене буде користь і в іншому місці, але там знайдуть когось іншого. У Запоріжжі ж такі люди в дефіциті, тому варто дбати про місто тут і зараз».
До студентського самоврядування Чайка долучився ще на першому курсі. Спочатку був активним на рівні факультету, пізніше почав більше взаємодіяти зі студентською радою університету. Зрештою вирішив балотуватися на посаду голови. Для нього студентське самоврядування – не стільки проведення заходів, скільки можливість поступово змінювати університет.
«Якщо ми робимо щось, що буде допомагати наступним каденціям, наприклад, налагодимо комунікацію зі старостатом, то ті, хто прийдуть після нас, матимуть ту комунікацію, якої ми не мали на старті».
Чому студенти обирають Запоріжжя
За статистикою освіта.UA у 2026 році до ЗНУ подали 8650 заяв (статистика може оновлюватися через додатковий набір на магістратуру), що на 10,4% більше, ніж торік. У 2025 році університет отримав 7833 заяви. Університет залишається лідером за кількістю поданих заяв серед закладів вищої освіти Запорізької області. За словами Чайки, на вибір абітурієнтів можуть впливати одразу кілька факторів. Серед них – зміна підходів до вступної кампанії, зокрема формат Welcome Day, під час якого абітурієнтів знайомили не лише з університетом, а й із потенційними роботодавцями.
Окремо він звертає увагу на досвід школярів, які після тривалого дистанційного навчання отримали можливість повернутися до очного формату завдяки підземним школам: «Школярі, отримуючи перший досвід навчання після років дистанційки, розуміють, що хочуть так і продовжувати, і прагнуть вступати далі. Їм хочеться потрапити в якусь іншу спільноту: познайомитися, поспілкуватися, розвиватися, соціалізуватися».
Як війна змінила навчання та студентське життя
Війна насамперед суттєво обмежила можливості студентського самоврядування та університетського життя. Тепер навіть звичайні студентські ініціативи доводиться оцінювати з погляду безпеки.
Наприклад, перед проведенням заходу потрібно врахувати кількість людей, місткість укриття та час, необхідний для того, щоб у разі небезпеки всі могли туди дістатися.
До повномасштабної війни студентські ініціативи могли обмежуватися насамперед фінансами, часом або іншими доступними ресурсами. Тепер до цього переліку додалися безпекові обмеження.
Для студентів Запоріжжя онлайн-навчання стало частиною повсякденності. Теоретичні знання студент може отримувати онлайн, а практичні навички – здобувати безпосередньо на місці майбутньої роботи. Наприклад, майбутній педагог може домовитися зі школою у своєму місті та проходити там практику, а університет лише координуватиме цей процес.
Хоча можливість оформити індивідуальний графік на денній формі навчання існує в більшості українських університетів, у ЗНУ цей інструмент набув особливого значення. В умовах прифронтового Запоріжжя можливість адаптувати навчання до життєвих обставин студента стала особливо важливою. Це дає змогу поєднувати повноцінне навчання з роботою чи перебуванням у безпечнішому місці.
«Це можливість навчитись чомусь, стати фахівцем, при цьому жодного разу не бути в університеті», – зазначає він.
На думку голови студради, налагоджена система дистанційного навчання та можливість адаптувати освітній процес до потреб студента можуть приваблювати вступників з інших регіонів України та з-за кордону. Водночас індивідуальний план не означає спрощеного навчання, а лише дає змогу зробити його гнучкішим.
«Є студенти, які навіть у Києві живуть, але вступають до ЗНУ, тому що вони можуть тут дистанційно здобути освіту».
За словами Чайки, університет міг би активніше позиціонувати цю можливість як одну з переваг в інших областях України та за кордоном.
Але для цього потрібно змінювати і саме ставлення до дистанційного навчання. Зараз, частина студентів сприймає онлайн як можливість просто отримати диплом. Тому питання не лише в тому, як навчається студент – онлайн чи офлайн. Важливо, чи має він час, мотивацію та можливість бути залученим до університетського життя.
Студентам бракує не лише офлайну, а й часу
Студентам часто бракує часу на заходи, що відбуваються поза межами навчальних занять.
Дистанційний формат змінив спосіб, у який студенти організовують своє життя. Частина з них паралельно працює, іноді по 12 годин за зміну, тому не готова витрачати додатковий час на університетські проєкти чи активності.
«Студенти влаштовуються на роботу на повний день, працюють два через два, і якщо їм скажуть: “Давайте вийдемо на змішаний формат”, в них не буде на це часу. Як і не буде часу на будь-який студентський проєкт. Тому що вони вже зрозуміли, як ефективніше для себе використати цей час».
Через це освіта ризикує перетворитися на формальність: пройти тест, здати завдання, отримати оцінку і зрештою диплом.
«Коли хороші викладачі надають не тест, який ти можеш пройти через “Gemini” за дві хвилини і на 95 балів, а дійсно суттєві запитання, які мають тебе розвивати, частина студентів сприймають таких викладачів суто негативно, тому що тебе змушують щось робити. Адже ти ж прийшов просто проходити тести, тобі треба “бумажка”».
За словами Чайки, університету також бракує викладачів, які справді зацікавлені у своїй дисципліні та хочуть залучати до неї студентів, а не лише готують лекції, презентації й тести. Водночас він говорить і про відповідальність самих студентів, яким також бракує бажання навчатися.
«І насправді, так, хотілося б побажати, щоб у студентів було на 10 годин більше вільного часу в житті. І вони зрозуміли, що їм їх нікуди діти, їм настільки нудно, що вони сідають і справді навчаються. Цього не вистачає».
Чи справді студенти можуть впливати на університет
Студентське самоврядування має не лише формальний статус. Закон України «Про вищу освіту» визначає перелік питань, які університет не може вирішувати без погодження зі студентським самоврядуванням. Його повноваження також закріплені у статуті університету та положенні про студентське самоврядування.
Частину роботи студентського самоврядування можна сприймати як формальність. Наприклад, коли представника студентів залучають лише для підписання документів. Адже стаття 40 Закону України “Про вищу освіту” передбачає низку рішень, які адміністрація університету не може ухвалювати без погодження з органом студентського самоврядування. Йдеться, зокрема, про відрахування та поновлення студентів, переведення осіб, які навчаються за державним замовленням на контракт і навпаки, поселення та виселення з гуртожитків, а також деякі кадрові рішення (призначення декана факультету, заступника директора інституту, заступника керівника закладу вищої освіти та інше).
Тобто передбачені законом процедури можуть бути не лише формальністю, а й інструментом реального впливу студентів на рішення університету.
«Я можу це сприймати як те, що мене ганяють підписувати папірці, або сприймати як вплив. Я можу відмовитись підписувати документ про відрахування студента: ми спочатку викличемо студента і, наприклад, дізнаємось, що він військовослужбовець. Йому треба дати можливість скласти все в інший час», – пояснює він.
Ще один приклад – участь студентів в акредитації освітніх програм. Представники студентського самоврядування можуть розповідати експертам, як насправді функціонує освітня програма, і говорити про проблеми, які, на їхню думку, адміністрація не вирішує.
Саме усвідомлення таких можливостей визначає, чи буде студентське самоврядування формальним органом, або реально представлятиме інтереси студентів.
«Реальний вплив будується на тому, що ти маєш розуміти, що хочеш змінити і для кого. А також – якими шляхами ти можеш це робити, і які конкретно кроки для цього потрібні».
Водночас студентська рада стикається з проблемами, які не може вирішити самостійно. Більшість скарг та побажань надходять анонімно через проєкт BlackWhite book – Google-форму або анонімний чатбот. Після цього звернення потрапляють на розгляд студентської ради. Цю ініціативу запровадила нинішня каденція студради.
За підсумками роботи з березня по липень студрада зібрала конкретні показники: 48 звернень у "White Book" (подяки та позитивні відгуки) та 17 звернень у "Black Book" (скарги на некоректну поведінку чи якість викладання). Більшість цих запитів наразі перебувають на стадії опрацювання, проте за деякими вже є результати. Наприклад, в одному з випадків викладачка, на яку надійшла скарга, записала відеоспростування.
У студентській раді наголошують, що мета проєкту – не покарання чи похвала, а створення інструменту для реальних змін в університеті. Такий зворотний зв'язок надає викладачам можливість удосконалювати роботу, а студентам відкрито говорити про проблеми, аби освіта залишалася якісною та живою.
Яким може бути майбутнє студентства в Запоріжжі
Через війну та відсутність повноцінного офлайну майбутнє студентського життя в Запоріжжі Чайка бачить менш прив’язаним до університету. Закладам вищої освіти потрібно максимально розвивати онлайн-можливості, щоб залишатися доступними для студентів незалежно від їхнього місця перебування.
«Я би бажав бачити активне студентство, яке переймається не тим, як аніме-паті зробити або Хелловін чи всяке таке відсвяткувати. А студентство, яке переймається такими питаннями: викладач нудно викладає: як ми можемо з цим поборотись, що ми можемо зробити так, щоб мені особисто було зараз цікаво на занятті?»
Місто спрямовує ресурси на молодіжні проєкти, зокрема «Лігу лідерів» та ініціативи зі шкільного самоврядування. Завдяки цьому студенти можуть приходити до університету вже з досвідом участі в громадських ініціативах і бажанням щось змінювати.
Нове покоління студентів може активно долучатися до цих змін вже наприкінці першого або на другому курсі. Це може означати більш усвідомлене ставлення до освіти та активнішу участь у житті університету.
Окремо Чайка говорить про студентів, які залишаються в Запоріжжі попри війну. Саме вони можуть стати одними з тих, хто надалі розвиватиме місто.
«Ці люди, які хочуть боротися за наше місто, мені здається, стануть тими, хто буде його розвивати. Студентство зараз має можливості для того, щоб надалі побудувати своє життя якнайкраще. Вони можуть долучитися до різних проєктів, можуть заявляти про себе, можуть будувати свою кар’єру вже зараз».
Авторка – Катерина Белицька
Джерело: 061.ua
