«Дощовики наші я вже докроїла і зараз буду спальники розкроювати», — озвучує хід своїх дій закрійниця швейного цеху волонтерського об’єднання «Смугастий кіт» Оксана Шабанова. Вона дуже впевнено розкладає на величезний стіл рулон тканини, розраховує кількість матеріалу, викладає лекала та вирізує розкроювальним ножем частини майбутнього виробу.
Готові спальники в спеціальних чохлах вже дбайливо складені в цеху разом з дощовиками. В кожному такому пакунку є креативні листівки з персональними побажаннями для військових. Волонтерські вироби «котиків» найближчим часом будуть допомогати захисникам та захисницям на фронті.
«Це у нас зібраний спальник. Спальники ми шиємо з перших днів. Тобто це стало основним нашим напрямком роботи. Навіть через якийсь час, коли ми вже перестали розвозити допомогу і матеріально щось закупати, ми перейшли повністю на виробництво. Наразі вже відшито близько 4 тисяч спальників. Це все передано військовим. Ми змінили за цей час трошки конфігурацію спальників. Вони стали значно ширшими. У нас є моделі зимові, осінні, літні», — каже співзасновниця волонтерського об’єднання і керівниця напрямку пошиву Поліна Фролова.
Хто такі волонтери з об’єднання «Смугастий кіт» і чим вони займаються
Волонтерське об’єднання було створено на базі однойменної творчої студії «Смугастий кіт» вже 25 лютого 2022 року. Засновники вирішили, що хочуть бути корисними у цей важкий час і розпочали волонтерити. Працювали більше з теробороною, тому запити були абсолютно різні — починаючи від балаклав, закінчуючи касками, броніками і так далі. Пізніше вони вирішили сфокусуватись саме на закритті запитів, які пов’язані з забезпеченням військових спальниками, дощовиками, ношами та іншими необхідними речами.
«Як керівниця напрямку я бачу, як насправді багато людей сприяло, щоб ця шалена ідея взагалі виросла у щось значне. Але такі великі обʼєми допомоги ми б взагалі не перекрили якби не усі майстрині, які відгукнулися задля допомоги ЗСУ. Частина команди займається логістикою та закупками, а частина відповідає саме за пошив. На початку ми залучали значну кількість додаткових кравчинь — з приватних ательє, інших закладів, які нам просто на волонтерських засадах або на дуже пільгових умовах допомагали. В тому числі і запорізькі виробники, які нам допомагали перекривати дуже великі запити. Тобто було таке, що ми навіть трьома приміщеннями не справлялися, бо потреби були потоками. Навесні та влітку минулого року ми виконали найбільший об’єм задач», – зазначає Поліна Фролова.
Волонтери жартома називають себе «агенурною мережею», бо їм вдалося об’єднати навколо себе найкращих спеціалістів. Вони навіть не задавали багато питань, а лише казали: «привозьте зразок матеріалу, ми все зробимо». Так, з першого дня ініціативу підхопила Ірина Мелінчук зі своїм цехом. Вони шиють дуже якісний дитячий одяг і без зайвих слів переобладнали свою лінію під спальники. Саме з її допомогою «Смугасті коти» розпочали свої перші експерименти, пошуки рішень, проби і побудову всього процесу.
«Я би назвала її “хрещеною” всієї нашої “авантюри” і неймовірною спеціалісткою, яка змогла вдихнути життя в ідею. За рік співпраці її цех відшив дуже значну частину нашого загального обʼєму і допоміг закрити термінові запити. Також за весь час нам дуже часто на підмогу приходили команда майстрів-декораторів з обласного Театру молоді та Театру ім. Магара. А також пані Наталія, соло-кравчиня, яка запропонувала свою допомогу і перехопила частину зборки виробів. Вони усі досі відкриті до співпраці в періоди піку запитів. Вони окремо відшивають волонтерські запити напряму», — розказують співзасновники волонтерського об’єднання.
На постійній основі зараз у волонтерському об’єднанні нараховується 11 людей. З них 5 людей — це операційна команда, що відповідає за координацію, логістику, комунікацію, координацію відшиву, закупки.
Команда кравчинь складається з викладачок «Запорізього вищого професійного училища моди і стилю». Вони знають одна одну 30 років і розуміють з напівслова.
«З нашими кравчинями ми почалу співпрацю завдяки спільному другу — Сергію Телюпі. Саме він запропонував очолити цю комунікацію і з маленьких запитів на відшив балаклав і флісових кофт, вже влітку минулого року пані Наталія, Оксана, Валентина та Оксана вже стали повноцінною та невідʼємною частинкою “Смугастих Котів”. Завдяки їх досвіду ми постійно “тримаємо руку на пульсі” і спільними зусиллями підтримуємо якість наших виробів», — зазначає Поліна Фролова.
Шиють, навчають та допомогають: як викладачки поєднують улюблену роботу з волонтерською діяльністю
У вересні кравчині «Смугастих котиків» повернулися до навчального процесу. Дистанційні уроки в навчальному закладі вони проводять подекуди прямо за швейною машинкою. Учні та колектив їх дуже підтримують та пишаються.
«Вдома уроки готуємо, викладаємо матеріали, а в вільний час тут приходимо і відпрацьовуємо. В нас зараз, мабуть, 12-13 груп і це більше 1000 учнів всього. Звичайно, що якість навчання в дистанційному форматі не така, якби ми очно все показували, але іншого виходу немає. Ми вже трошки пристосувалися до цих умов, проводимо прямі ефіри. Показуємо за допомогою камери все прямо на робочому місці, додатково проводимо онлайн консультації, якщо це необхідно», — розказує викладачка Наталя Джеланова.
Кравчині зазначають, що в якомусь плані навіть є перевагою, що команда невеличка, саме через мобільність та пластичність це допомогає вижити. Приміщення, яке наразі орендують волонтери, раніше використовувалось швейною студією. Саме завдяки цьому їм вдалося швидко запустити технологічний процес, а також з часом викупити швейні машинки.
Кравчині — волонтерки намагаються кожного дня міксувати запити щодо спальників та дощовиків. В середньому за тиждень виходить виготовити 40-50 спальників. Відшивають все, доки є необхідний матеріал.
Військові з різних напрямків, підрозділів та бригад звертаються майже щотижня зі своїми потребами. Щоб їх всіх покрити якнайоперативніше використовують електронну чергу. Вже зараз готують спальники на зиму з утеплювачем на флісі.
«Ми самі собі розробляємо процес технологічного виготовлення, розподіляємо між собою, кому яку операцію виконувати, ну, так зручніше. Якщо необхідно, звичайно, можемо один одного замінувати. Найважче, мабуть, знаєте, от м'які ноші, які начебто не мають ніякої конструктивної складності, але їх важко виготовити, тому що це такий цупкий, дуже важкий матеріал. І трошечки морально складно, бо нам, звичайно, хотілося б щоб ноші не знадобилися нашим хлопцям», — пояснює пані Оксана.
Волонтерки зазначають, що люблять свою роботу, а найголовніше, що в кожної є розуміння, навіщо вони це роблять.
«Нас ніхто не заставляє це робити. Ми знаємо, що це наш вклад, наша можливість хоч трошки допомогти. Комусь зараз набагато складніше ніж нам і хочеться їх підтримати. Прямо зараз ми працюємо над спальниками з двома шарами утеплювача. Внутрішня підкладка — фліс. Вони будуть більш теплі. Перший варіант ми відшивали за зразком без капюшонів, просто з одною застібкою, а потім зібрали побажання воїнів і вже робимо з капюшоном і двома застібками. Потім ми спілкувалися з колегами з швейного виробництва стосовно того, який краще матеріал використовувати для утеплення. Так ми кожного разу трансформуємося», — пояснює Наталя Джеланова.
Найбільший запит на дощовики припадає традиційно навесні та влітку. Також відшивають простирадла та наматрацники для військового госпіталя. Певний час також шили не в супер великих об’ємах, проте певні партії нижньої білизни та футболок для військових.
В якості експерименту кравчині також колись шили накладки, які не бачить тепловізор. Він не вилився в якийсь масовий запит, бо така потреба була в окремих представників розвідки і ця практика свого часу спрацювала і добре послужила військовим.
«Нам дуже приємно, коли військові самі планують і говорять, що у нас там є такі терміни і ми до вас вже зверталися, нам все сподобалося, давайте знову. І це надзвичайно класно, коли досі скидують фотки спальників, відшитих ще весною минулого року. А тоді дуже складно було знайти підкладку кольори оливи чи хоча б нейтральне щось, бо воно все вигрібалось. Саме тому подекуди ми вигтовляли підкладки з «щенячим патрулем» чи «playboy». Я пам’ятаю, як з Бахмута 93-тя бригада скидала нам фотки і казала: «у нас все є, нам не треба, але якщо будуть спальники, то тільки такі з «щенячим патрулем». І це було дуже смішно, і не смішно водночас, бо ми реально вигрібали все, що було. На щастя, зараз все стабілізувалось і не має вже цих шалених цін на тканину піксиль чи оливу, плюс у нас є постійні поспечальники. Це важливо також для того, щоб ми могли тримати якість», — розказує про особливості роботи Поліна Фролова.
Відгуки військових — найважливіша частина роботи, що мотивує, надихає та надає поштовх для змін
Жодного разу з дня створення волонтерське об’єднання не припиняло свою роботу. Всі вироби передаються на фронт військовим абсолютно безкоштовно. Закупівля тканини, фурнітури та необхідного обладнання виконується за рахунок донаторів, які підтримують волонтерів. Останнім часом фінансова підтримка трохи спала і волонтери з розумінням до цього ставляться та подекуди докладають власні кошти, щоб закрити існуючі потреби. Кожного разу вони намагаються допрацювати та покращити свої моделі і завжди просять військових надавати їм чесні відгуки, що дозволяє їм змінюватись.
«Дуже стало в нагоді те, що більшість нашої команди має туристичний досвід. Зокрема, я — інструкторка з туризму, і ми просто брали за основу моє спорядження. На початку ця ідея здавалася просто шаленою, але якось воно закрутилося. Навіть зараз, коли в нас, на жаль, немає такої великої можливості та кількості матеріалів, щоб працювати з багатьма цехами, нам допомагає дуже класне єднання. З минулого року ми почали шити дощовики – знайшли матеріали, потестили, зробили. В цьому році у нас з’явилася ще одна номенклатура — тактичні ноші. З'явився більш конкретний запит, ми їх до того робили, але так, декілька штук попросили, привезли матеріали, ми ніколи не відмовляємо іншим волонтерам, тобто в нас є співпраця постійна. Ми працюємо напряму з військовими, з командирами, а також ніколи не відмовляємо, якщо до нас звертаються родичі військових. Все починалося насправді з допомоги найближчим, бо в оточенні кожного з нас є родичі, друзі та близькі військові», — пояснює Поліна Фролова.
Найбільшою мотивацією є підтримка військових. Бригади та окремі підрозділи теплим словом та невеличкими подарунками намагаються віддячити волонтерам за їх постійну підтримку і віддачу. В швейному цеху на видному місці розвішений прапор з підписом Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. На поличці стоїть гільза перемоги, що працювала у звільненому Херсоні, подарована дядьком Поліни, який служить командиром артилерійського підрозділу. Невеличкі трофеї від військових волонтери намагаються розігрувати під час благодійних аукціонів.
«Мабуть в кожній сім'ї є хтось, хто там воює. Тому у нас також у дівчат усіх, хтось є на фронті і воюють, і чоловіки, і діти, і онуки багато. Хочеться, щоб їм було легше. Всією душею хочеться, щоб війна закінчилася, хочеться нормально жити — прокинутись без тривог, сходити на роботу, пропрацювати нормально, не бігти нікуди», — каже про мотивацію і найзаповітнішю мрію кравчиня Наталя Джеланова.
Якщо ви хочете підтримати виробництво ВО «Смугастий кіт», то можна це зробити тут:
https://send.monobank.ua/jar/5Bd6vF75Ld
Номер картки банки:
5375 4112 0552 2019
PayPal: tabbycat.volunteer@gmail.com
Джерело: 061.ua