На стіні будинку по вул. Магістральній, 70 з’явився стритарт присвячений запорізькому музиканту, фронтмену гурту #KHORTA Андрію Лободі. Саме в цій багатоповерхівці Шевченківського району жив музикант, який є автором неофіційного гімну міста – пісні «Запоріжжя – це Україна». Андрій помер у 2015 році від тяжкої хвороби.
На відкриття стритарту прийшли батьки Андрія, його друзі і колеги.
Ідея створення стінопису належить друзям Андрія, з якими вони разом грали у гурті #KHORTA. Музиканти звернулись до культурологині Льони Радченко, яка обрала для майбутнього стритарту художників – дует Sleepy_Sun та Hello_0. Ці вуличні митці не називають своїх справжніх імен і ніколи не показували своїх обличь. Вперше вони з’явились публічно саме на відкритті стритарту в пам'ять про Андрія Лободу.
– Мені дуже хотілось, щоб це було концептуально, мінімалістично, дотично, доречно. І саме тому таке зображення з’явилось. Воно чорно-біле, трафаретна техніка, немає нічого зайвого, – зазначила Льона Радченко.
На реалізацію концепції пішло близько місяця. За цей час художники разом з друзями Андрія зробили колаж з його фотографій. Перед початком робіт опитали жителів будинку – вони підтримали ідею. Сам стрітарт митці малювали два дні. Кажуть, що в процесі створення стінопису надихались піснею Андрія Лободи «Запоріжжя – це Україна». Зображення має приховані елементи, які проявляються лише при використанні спалаху.
– Світловідбиваючою фарбою ми зазвичай зображуємо ті речі, котрі фізично не видно: думки, події. Якщо сфотографувати роботу із спалахом, то ми бачимо тінь від Андрія з рядків з пісні «Це Запоріжжя, це Україна». Це як культурна спадщина, тінь, котру він залишив, – розповіли митці.
Батьки Андрія, Євген Володимирович та Любов Григорівна, подякували всім ініціаторам створення стінопису. Вони згадували, як Андрій захопився музикою та почав писати пісні. З 7 років він ходив до музичної школи, де грав на акордеоні, але після її закінчення захотів грати на гітарі. Свої перші пісні Андрій написав десь у 15 років.
– Після тих часів, коли він почав хорошо грати, вже не вистачало репертуару, тому треба було писати пісні. «Пап, як я написав?», відповідаю: «Ні, ця не дуже, давай мої послухаємо». Ми почали з ним змагатись. Після того як роки два пройшло я сказав «Все». Тому у нас дуже багато домашніх пісень, їх син збирався випустити, але не вийшло. Три альбоми як мінімум. Я записав 40 пісень його і людям роздав, – каже батько Андрія Євген Володимирович.
Льона Радченко додала, що Андрій мав неймовірне почуття гумору, був дуже різносторонньою особистістю і досить швидко писав пісні, які в подальшому ставали хітами:
– Ми разом були в туристичних таборах, у нас дуже багато спільних друзів. Це було так, що ми сидимо біля вогнища, Андрій буквально за 15 хвилин щось накидує на аркуші і потім нам тут же виконує свою пісню і пісня ця одразу готова, крута і потім ти її чуєш вже реалізованою, в записі, на радіо. Це неймовірний талант.
Музикант і ведучий Юрій Юрченко, зазначив, що вони разом з Андрієм ходили до 68-ї школи. Дорога до школи пролягала по вулиці Волзькій і знаковим є те, що її перейменували на честь Андрія Лободи. Він запросив запоріжців на концерт гурту #KHORTA в пам'ять про Андрія Лободу, який відбудеться завтра, 30 вересня, о 18.00 в Незламному хабі ПК «Орбіта».
Джерело: 061.ua
