Начальник ГУР Кирило Буданов і його підлеглі вперше розказали таємні подробиці спецоперацій військової розвідки.
Про це повідомляє 061 з посиланням на NV
Рівно за рік до висадки на Тарханкуті, у серпні 2022‑го, бійці-спецпризначенці ГУР перетнули на човнах тоді ще повноводне Каховське водосховище на Дніпрі в районі Енергодару. Їхньою метою, як розповів учасник тієї операції Володимир, командир особливого підрозділу ГУР Шаман, було створення на лівому березі плацдарму, придатного для подальшого визволення міста та прилеглої до нього Запорізької атомної станції (ЗАЕС).
На той момент росіяни хотіли підʼєднати ЗАЕС до своєї енергосистеми. Якби таке сталося, Кремль забезпечив би енергією окупований південь України і Крим, що допомогло б Москві закріпитися в регіоні.
Кілька десятків бійців мчали річковими водами на цивільних швидкохідних човнах — спеціальних військових плавзасобів у ГУР тоді ще не було.
Досвіду проведення таких операцій у спецпризначенців військової розвідки також не було, уточнює Володимир.
Перший млинець пішов нанівець: бійці висадилися біля Енергодару, але закріпитися не змогли. Як вважає командир підрозділу Шаман, їм не вистачило артилерійської підтримки. Пробувши на лівому березі Дніпра пів дня, бійці вимушено відступили під тиском переважаючих сил противника.
«Для хлопців психологічно було складно [проводити цю операцію], — розповідає Володимир. — Адже ти вночі пливеш по хвилях, вода затоплює човни, її потрібно вичерпувати, пересідати на інші плавзасоби, — і все це відбувається під вогнем противника».
Але Буданов і його люди не полишали ідеї визволення Енергодару і ЗАЕС. Сили ГУР ще двічі намагалися висадитися на лівому березі Дніпра, причому в останній із цих спроб брали участь кілька сотень людей.
Одним із них був Вадим Попик, командир Іноземного легіону. Він згадує, що в тих акціях брали участь навіть бійці з інших країн, приміром новозеландці, — вони мали необхідний досвід, могли довго перебувати у воді і при цьому виконувати завдання.
Але як ГУР від висадки до висадки набирався досвіду, так і росіяни в цьому районі ставали дедалі більш підготовленими. І в момент третьої десантної операції вони підвели до самого берега важку військову техніку, включно з танками.
Тому українським спецпризначенцям знову не вдалося закріпитися, і через деякий час вони відступили.
Тепер Буданов зізнається, що успіху трьох «енергодарських» операцій завадили як управлінські, так і виконавчі недоліки. Однак, як додає шеф військової розвідки, надзавдання вони виконали: росіяни так і не наважилися підключити ЗАЕС до своєї енергосистеми.
Щоправда, сприяли цьому не тільки дії спецпризначенців, а й робота таємної агентури ГУР, уточнив Буданов.
«Також енергодарська операція відіграла ще одну роль: вона дала практичні навички для всіх — від командного складу до бійців — як діяти на воді, — запевняє він. — Цей досвід дуже добре зараз застосовується і використовується. Наприклад, під час висадки у Криму».
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як освітяни з Енергодару організували майстерню з виготовлення маскувальних сіток та нашоломників для бійців.
Джерело: 061.ua
