Волонтер «Дядя Гриша», який зібрав на потреби військових близько 12 мільйонів, каже що продовжить працювати, бо предків підводити не можна

Український волонтер відомий як «Дядя Гриша» виїхав до Запоріжжя з окупованого Херсону в вересні 2022 року. Якщо перші півтора роки його часто можна було зустріти поблизу великих торговельних центрів, де він збирав донати, то зараз він буває у Запоріжжі лише по кілька днів на місяць. Решту часу – їздить по різних обласних центрах країни аби зібрати гроші на дрони та регулярно мотається на фронт, щоб передати допомогу своїм підопічним.

Прапор на день народження

Сьогодні Григорію Миколайовичу виповнилось 78 років. Замість привітань за святковим столом – дорога на передову. На Покровському напрямку на нього чекають військові 59-ої окремої мотопіхотної бригади, 25-ої повітрянодесантна Січеславська бригада. «Іноді сил немає, втома, але ти себе порівнюєш з тими хто на «передку» без вихідних і ти не можеш залишити це все. Ти можеш фізично відпочити, але не розумово. В голові постійно думки про те, що треба більше привезти, треба ще щось купити, треба зібрати донати», – говорить волонтер. Журналісти приїхали до нього напередодні дня народження. Чоловік не очікував такої уваги і було видно, що навіть здивований. Приводом для візиту стало вручення «Дяді Гриші» прапору Запоріжжя. Як виявилось, з кожного свого «турне» він привозить прапор обласних центрів, які відвідав. «Зараз знаю, що в мене всі прапори є. В Україні є 24 обласні центри (без окупованих Донецька і Луганська). З січня минулого року я два кола по всіх обласних центрах відвідав. Був ще у шести районних центрах і відвідав три закордонні міста. Тобто це 57 міст. Зараз вже вийшов на третє коло. Тепер хочу заїхати ще в деякі районні центри, бо донати збираються там дуже потужно і після поїздки на передову буду їхати на Ужгород, Мукачево, Чернівці», – говорить волонтер. «Хочу передати вам прапор нашого Запоріжжя, нашої громади. Це велике недопрацювання, що у вас його досі не було, на четвертий рік повномасштабної війни», – сказала секретар Запорізької міської ради Регіна Харченко, передаючи малиновий стяг. В свою чергу «Дядя Гриша» відзначив, що із прапором ще треба трошки «попрацювати» – залишити на ньому побажання від мешканців. Головне побажання: «Щоб усі захисники та захисниці повернулися до додому живими та здоровими».

Військові чекають на дрони

Волонтер зізнається, дуже шкодує про те, що раніше не мав можливості мандрувати країною та не бачив краси українських міст. Він каже, що може годинами розповідати про поїздки, але з більшим захопленням говорить про військових. Він знає особисто чимало відомих бійців, перелічує їхні позивні. Попри поважний вік, Григорій Миколайович добре знається на сучасних засобах, які необхідні для нормального функціонування підрозділів. «Забезпечення дронами, екофлоу, зарядними станціями, старлінками. Це все, що потрібно військовим зараз. Але мені кажуть, що чекають від мене дрони. Цього разу везу 20 дронів і ще один – мені подарував виробник дронів на честь того, що в мене день народження. Тож повезу 21 дрон. Також утеплювачі, плівку, цвяхи, скоби, пральні засоби, миючі», – каже. Він вже має план наступної поїздки, вже знає, що треба зібрати як можна більше донатів і купити ще більше дронів. За його словами, за весь час волонтерської діяльності, а волонтерить він з 2014 року, він зібрав майже 12 мільйонів гривень. Не приховує втоми, але постійно повторює, що військові втомилися набагато більше. Тому буде продовжувати працювати допоки не настане перемога.

Відпочинок буде після перемоги

За час розмови згадуємо про його рідних Херсон. Чоловік бував там вже сім разів після його звільнення. Проте кожного разу це короткі поїздки – максимум 2-3 дні. Волонтер каже, що в місті зилишилась сьома частина населення, а сам Херсон росіяни намагаються перетворити на Бахмут чи Волноваху. «Дядя Гриша» з гордістю та водночас жартома говорить, що в ньому тече «бендерівська кров», тож має захищати інтереси країни до кінця. «Я не можу своїх предків підвести. Це мотивую і зобов’язує мене працювати», – каже. Нагадаємо, у Запоріжжі він живе у волонтерському центрі "Солдатський приват". Дядя Гриша має свій "фірмовий" стиль. Ніколи йому не зраджує, ні влітку, ні зимою. Чоловік завжди в береті десантника та тільнику. Колись ми запитували у нього, а чого так? Відповідь була простою: колись він служив в десантних військах.

Довідково:

• За вагомий особистий внесок у надання волонтерської допомоги та розвиток волонтерського руху волонтер має відзнаку Президента України «Золоте серце»;
• Є почесним громадянином Херсону;
• Лицар ордену «Народний Герой України».

Джерело: 061.ua