З моменту окупації російською федерацією ЗАЕС минуло чотири роки. В ніч з 3 на 4 березня 2022 року мешканці Запорізької області точно не спали. О 01:01 годині мер Енергодара Дмитро Орлов повідомив про те, що на підступах до Запорізької АЕС вже більше години тривають запеклі бої. Близько сотні одиниць важкої техніки російських військових, які прорвали блокпост та увірвалися до Енергодара та самої станції, обстрілювали територію станції, прилеглу інфраструктуру та тренувальний центр. Потім були повідомлення про пожежі, що виникли на території ядерного обʼєкта, загиблих та поранених нацгвардійців.
Захоплення атомної станції, яка є найбільшою в Україні та Європі, відбувалось фактично в прямому етері. Окупація АЕС та в подальшому перетворення її на військову базу, відбулося вперше в історії атомної галузі і це є актом міжнародного ядерного тероризму.
Станція сьогодні: стан холодного зупину, нестача працівників і деградація обладнання
Міський голова Енергодара Дмитро Орлов в коментарі 061 говорить, що всі шість енергоблоків Запорізької атомної станції знаходяться у стані холодного зупину.
«Це найбільш безпечний стан для такого обʼєкта. Хоча на момент захоплення станції, чотири роки тому, всі енергоблоки працювали і до вересня 2022 року виробляли електроенергію. З вересня 2022 року ЗАЕС не генерує, а виключно споживає електроенергію з енергетичної системи України», – каже Орлов.
За його словами, за чотири роки окупації на ЗАЕС накопичилась низка суттєвих проблем. Основна – відсутність достатньої кількості кваліфікованого персоналу.
До окупації там працювало близько 11 тисяч кваліфікованих працівників. Персонал атомної станції забезпечував дотримання всіх вимог ліцензії щодо експлуатації об’єкта. Зараз там залишається близько 4000 персоналу, більшість з них – влаштувались на роботу в окупаційний період та не мають відповідного досвіду.
«Більшість працівників атомної станції не захотіли працювати з окупантами і виїхали на підконтрольну Україні територію і зараз підтримують свою кваліфікацію на інших атомних станціях НАЕК Енергоатом», – уточнив мер і додав, що з працівниками підтримується звʼязок і, в разі деокупації, буде можливість оперативно вибудувати систему ротацій для цілодобової роботи на обʼєкті.
За його словами, друга проблема – деградація обладнання, адже основне обладнання не працює майже 4 роки і не проводяться технічні регламентні роботи. Третя проблема – більш глобальна – це відсутність охолодження. ЗАЕС брала воду для охолодження з Каховського водосховища, яке зникло після того, як російська армія підірвала Каховську ГЕС.
«Четверте питання – присутність військових на території АЕС. Станція перетворена фактично на військову базу, де базується техніка ворога, особовий склад. До 1000 озброєних військових фактично постійно знаходиться там і це теж не впливає позитивно на безпеку, якщо ми говоримо про ядерну та радіаційну складову», – говорить Дмитро Орлов.
12 блекаутів за чотири роки та який з них найстрашніший
Перший блекаут на Запорізькій АЕС стався 25 серпня 2022 року, коли артилерія ворога пошкодила останню високовольтну лінію, що з’єднувала станцію з українською енергосистемою. Це призвело до того, що об’єкт повністю втратив зовнішнє живлення.
«40 років станція працювала і таких випадків, як блекаут не було. А от за час окупації – пережила вже 12. Десятий блекаут був найбільш тривалим. Близько місяця станція працювала виключно на дизель-генераторах», – каже Орлов.
Вдесяте станція була знеструмлена 23 вересня 2025 року. Тоді остання лінія електропередачи, що живила станцію від української енергосистеми, була відключена. АЕС залишалася без зовнішнього живлення.
«Ядерне паливо потрібно постійно охолоджувати», – каже Орлов.
Він пояснює, що без зовнішнього живлення насоси працюють на дизелі. Якщо вони зупиняться, то циркуляція води, яку качають насоси, зупиниться, що призведе до створення небезпеки розплавлення і виходу радіаційних речовин у зовнішнє середовище.
«За приблизними підрахунками на промисловому майданчику ЗАЕС знаходиться в 10 разів більше ядерного матеріалу, ніж в Чорнобилі. Відповідно, і наслідки можуть бути значно гіршими», – говорить міський голова.
Здійснення правосуддя: як Україна притягує до відповідальності окупантів ЗАЕС
Чотири роки тому, в ніч з 3 на 4 березня 2022 року, російські війська здійснили озброєне захоплення Запорізької атомної електростанції. Підрозділи Росгвардії під командуванням шести високопосадовців увійшли на територію станції з важкою технікою, відкрили вогонь по енергоблоках, адміністративних будівлях і навчально-тренувальному центру. Внаслідок обстрілів спалахнула пожежа, були пошкоджені реакторні установки, дизель-генератори та системи охолодження. Міжнародне право прямо забороняє такі дії: Додатковий протокол I до Женевських конвенцій кваліфікує напад на ядерний об’єкт як воєнний злочин.
Служба безпеки України не залишила цей злочин безкарним. Через три роки після окупації слідчі СБУ ідентифікували всіх виконавців і організаторів. У квітні 2025 року обвинувальний акт щодо шести росгвардійців було передано до Дніпровського районного суду Запоріжжя. Обвинувачених судять за спецальною процедурою (заочно), оскільки всі вони перебувають у міжнародному розшуку. Серед них двоє генералів: Дмитро Чистяков, якого слідство вважає організатором штурму, та Олексій Домбровський, що безпосередньо керував захопленням. Також на лаві підсудних троє полковників – Сергій Довгань, Олексій Решетнєв, Юрій Лукачов і підполковник Мурадхан Ахмедханов, який командував танковою групою.
Суд уже дослідив протоколи негласних слідчих дій: перехоплені телефонні розмови обвинувачених з квітня по червень 2022 року, коли вони ще знаходилися на території станції. Записи фіксують, як російські військові координували бойові дії, евакуацію поранених і придушення протестів в Енергодарі. Долучено відео нічної атаки, на якому чути, як українські захисники благають «Не стріляти, загроза ядерному об’єкту!», та протоколи огляду фото з підтвердженням осіб, які в той момент з братської могили в Енергодарі, де впізнано Довганя та Ахмедханова. Комплексна експертиза підтвердила: обстріл міг призвести до руйнування бар’єрів безпеки реакторів і радіаційної катастрофи.
Наразі суд перебуває на ключовій стадії допиту свідків сторони – співробітників ЗАЕС, нацгвардійців, які охороняли станцію, та представників енергодарської громади, які бачили окупантів на власні очі. Засідання проходять у закритому режимі, щоб захистити безпеку людей.
Захист обвинувачених здійснюють адвокати системи безоплатної правової допомоги. Вони чесно визнають: зв’язку з підзахисними немає, їх невідома. Тому адвокати заперечують проти усіх доводів обвинувачення, посилаючись на практику ЄСПЛ. Цивільний позов про відшкодування збитків станції поки не заявлено, оскільки без реального доступу до окупованого об’єкта неможливо точно порахувати шкоду.
Якщо вину доведуть, кожному з шести росгвардійців може загрожувати до 12 років позбавлення волі.
Чи можливий запуск ЗАЕС без деокупації
«Якщо б «росатом» хотів би запустити ЗАЕС, то вони б не зупиняли її. Станцію вони захопили разом з персоналом, який потім розігнали. Вони б не руйнували Каховську дамбу, бо це пряме відношення має до охолодження, а енергоблоки не можуть працювати без достатньої кількості води для охолодження. Третє – руйнація всіх зовнішніх ліній електромереж і те, як вони в своїх пропагандистських ресурсах звинувачують ЗСУ. Це, мабуть, вагомий аргумент того, що вони не збираються її запускати. Важко уявити чи взагалі вони збираються її запускати. А от те, що необхідно виділяти гроші аби зберігати в тому стані, якому вона є, це факт. А фінансування у них обмежене», – зазначає Орлов.
На питання, чи достатньо сьогодні уваги приділяється з боку світової спільноти питанню повернення станції Україні, він відповідає:
«Там знаходяться війська противника, а це говорить про брак уваги і те, що необхідні більш рішучі дії».
P.S.
Десятки мешканців Енергодару, зокрема і працівники станції, зараз знаходяться не лише в російському полоні, а й отримали вироки, за якими їх ув’язнено на 10-15- 20 і більше років. Людям інкримінують “державну зраду”, звинувачують у «терористичній діяльності».
«Ведеться велика робота стосовно залучення міжнародних інституцій, щоб саме така категорія, як «цивільні полонені» була звільнена з полону. Міжнародним правом не передбачений сам статус обміну цивільних полонених, бо такого статусу немає: росія увʼязнює людей, які ні в чому невинні», – додає Орлов.
Як відбувалось захоплення Енергодара та ЗАЕС: хроніка подій очима очевидців – читайте тут
Фото з відкритих джерел
Джерело: 061.ua
