Управління Верховного комісара ООН з прав людини задокументувало 1004 випадки сексуального насильства, пов'язаного з війною в Україні. У 89% перевірених випадків відповідальність було віднесено до російської влади, включаючи військовослужбовців, співробітників Федеральної служби виконання покарань і ФСБ. Дані охоплюють період з 24 лютого 2022 року по 31 липня 2026 року.
ООН підкреслює, що 1004 випадки не відображають реальний масштаб проблеми: сексуальне насильство під час збройних конфліктів значно недооцінюється, а один задокументований випадок може включати кілька епізодів насильства щодо однієї особи. У доповіді йдеться, що на окупованих територіях України та в Росії сексуальне насильство щодо українських військовополонених, утримуваного медичного персоналу та затриманих цивільних застосовувалося на широкій основі. Такі порушення фіксувалися при захопленні або затриманні, під час перевезення, допитів, утримання під вартою та перед обміном або звільненням.
Моніторингова місія зафіксувала зґвалтування, сексуальні напади, примусове оголення, погрози сексуальним насильством та інші форми жорстокого поводження сексуального характеру. ООН дійшла висновку, що сексуальне насильство використовувалося в тому числі як метод тортур, залякування та примусу. Більшість постраждалих у місцях утримання — чоловікиЗа даними ООН, значна частина задокументованих випадків припадає на місця утримання під вартою, причому серед постраждалих там переважали чоловіки.
Жінки та діти частіше ставали жертвами сексуального насильства поза місцями ув'язнення на окупованих територіях. Окремо Моніторингова місія задокументувала сексуальне насильство щодо 95 цивільних осіб поза місцями утримання, переважно жінок і дівчат. Серед них було 57 постраждалих від зґвалтувань, у тому числі групових.
Наймолодшою задокументованою ООН постраждалою від зґвалтування була чотирирічна дівчинка, найстаршою — 82-річна жінка. В обох цих випадках ООН віднесла відповідальність до російської влади. В ООН підкреслили, що відомі організації випадки є лише частиною реального масштабу.
Моніторингова місія змогла опитати приблизно 10% звільнених українських військовополонених. Крім того, представники ООН не мають доступу на окуповані Росією території, тому можуть документувати свідчення цивільних, які там перебували, переважно після їхнього виїзду на підконтрольну Україні територію. ООН також зафіксувала порушення української сторониРешту 11% перевірених випадків ООН віднесла до української влади — представників Збройних сил, пенітенціарної системи та СБУ.
Вони стосувалися росіян і громадян третіх країн серед військовополонених і затриманих у зв'язку з війною. При цьому ООН вказує на відмінності в масштабі та характері порушень. Майже половина задокументованих випадків з боку українських представників складалася виключно з погроз сексуального насильства.
Україна надала Моніторинговій місії ООН безперешкодний доступ до місць утримання та вжила низку заходів для запобігання порушенням, включаючи зміни законодавства, накази командування та співпрацю з міжнародними спостерігачами. Водночас ООН вважає недостатнім прогрес України у притягненні винних до відповідальності. Щодо Росії ООН заявила, що не виявила помітних дій з запобігання, розслідування або кримінального переслідування сексуального насильства, скоєного російським персоналом.
Російська влада також не надає Моніторинговій місії доступу до відповідних місць утримання. За даними ООН, копію нової доповіді було передано Росії, однак на момент її публікації відповіді Москва не надала. Доповідь підготовлено на основі конфіденційних інтерв'ю з сотнями постраждалих та тих, хто пережив сексуальне насильство, а також судових матеріалів, офіційних документів та інших даних, зібраних Моніторинговою місією ООН з прав людини в Україні.
За матеріалами: Управління ООН з прав людини, доповідь Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні
