Європейський Союз зіткнувся із серйозними затримками у реалізації проєктів із видобутку та переробки критично важливої сировини. Лише приблизно чверть раніше відібраних стратегічних проєктів просувається відповідно до графіка. Це ставить під загрозу плани ЄС скоротити залежність від китайських постачальників матеріалів, необхідних для автомобільної, технологічної та оборонної промисловості.
Про це повідомляє Politico з посиланням на аналіз Європейського екологічного бюро (EEB), який отримало видання. Згідно з результатами перевірки, лише близько 25% стратегічних сировинних проєктів ЄС реалізуються у встановлені терміни. Водночас щонайменше третина ініціатив у сфері видобутку та переробки сировини вже відстає від графіка, призупинена, перебуває під загрозою або фактично припинила існування.
Серед основних перешкод – нестача фінансування, тривалі процедури погодження, складнощі із залученням інвесторів та недостатній попит на продукцію майбутніх підприємств. Ці проблеми виникають у період, коли Євросоюз намагається прискорити створення власних ланцюгів постачання стратегічних матеріалів та посилити економічну незалежність від Китаю. Частина проєктів може не запрацювати до 2030 рокуУ 2025 році Європейська комісія надала стратегічний статус 60 сировинним проєктам.
Із них 47 розташовані на території ЄС, а ще 13 – у країнах-партнерах за межами об'єднання. Програма охоплює видобуток, переробку та перероблення відходів для отримання літію, нікелю, кобальту, графіту, рідкісноземельних елементів, вольфраму та інших матеріалів. Однак дослідження аналітичного центру ODI Europe, оприлюднене ще в червні, виявило суттєві проблеми з реалізацією цієї програми.
За оцінкою ODI, 14 із 60 проєктів навряд чи забезпечать помітне постачання сировини до 2030 року, оскільки їхній запланований запуск припадає на 2029-2031 роки. Серед проєктів, які мали розпочати виробництво у 2025-2027 роках, приблизно три чверті або відстають від запланованих термінів, або не мають достатньо актуальної публічної інформації для перевірки їхнього стану. Аналітики наголошують, що відсутність доступних даних не обов'язково означає зупинку проєкту.
Водночас вона ускладнює оцінювання реального прогресу європейської сировинної стратегії. Деякі стратегічні підприємства вже збанкрутували або відмовилися від інвестиційОдним із прикладів проблем стала французька компанія Viridian Lithium, яка планувала побудувати завод із переробки літію в Лотербурі. Єврокомісія надала проєкту стратегічний статус у березні 2025 року.
Підприємство мало забезпечити виробництво літієвої сировини для акумуляторної промисловості. Проте 9 березня 2026 року Viridian Lithium перейшла до судової процедури ліквідації, так і не залучивши необхідне фінансування для будівництва заводу. Заплановані інвестиції оцінювалися приблизно у 295 млн євро.
Схожа ситуація виникла в Португалії, де група José de Mello відмовилася від проєкту літієвого заводу в Ештаррежі вартістю близько 492 млн євро. Компанія пояснила рішення неможливістю укласти довгострокові контракти на збут майбутньої продукції та несприятливими умовами на європейському ринку електромобілів і акумуляторів. Ці випадки демонструють, що отримання стратегічного статусу ЄС саме по собі не гарантує фінансування, наявності покупців або успішного завершення будівництва.
ЄС ризикує зберегти залежність від КитаюУ 2024 році Європейський Союз ухвалив закон про критично важливу сировину – Critical Raw Materials Act. Документ передбачає розширення власних виробничих потужностей і диверсифікацію імпорту. До 2030 року ЄС прагне забезпечувати щонайменше 10% власних потреб у стратегічній сировині за рахунок видобутку, 40% – завдяки переробці та 25% – завдяки вторинному використанню матеріалів.
Окреме завдання – скоротити концентрацію постачання, щоб на жодну країну поза ЄС не припадало понад 65% потреб у кожному стратегічному матеріалі на відповідному етапі переробки. Найбільша проблема полягає у залежності європейської промисловості від Китаю, який займає провідні позиції у світовій переробці рідкісноземельних металів та виробництві компонентів для акумуляторів. Ці матеріали використовують для виробництва електромобілів, вітрогенераторів, напівпровідників, авіаційної техніки, радарів та оборонного обладнання.
Представник Єврокомісії, якого цитує Politico, визнав, що за умови реалізації запланованих проєктів ЄС може досягти цілей щодо літію, кобальту та рідкісноземельних елементів. Водночас перспективи інших матеріалів залишаються неоднозначними. Зокрема, Європі бракує потужностей для переробки та вторинного використання нікелю, а також існують проблеми на різних етапах ланцюга постачання марганцю.
Єврокомісія оголосила нову хвилю сировинних проєктівНа тлі проблем із попередньою програмою Європейська комісія 9 жовтня представила ще 46 стратегічних сировинних проєктів у 16 державах ЄС. Як повідомляє El País, нові ініціативи охоплюють видобуток, переробку та вторинне використання сировини. Вони мають прискорити створення європейських виробничих ланцюгів і зменшити залежність від зовнішніх постачальників.
Таким чином, кількість стратегічних проєктів на території ЄС зросла до 93. Ще 13 проєктів першої хвилі розташовані за межами об'єднання. Важливо, що нові 46 ініціатив не входять до попереднього аналізу затримок, який стосувався проєктів, відібраних раніше.
Стратегічний статус дозволяє підприємствам претендувати на прискорене оформлення дозволів і підтримку в залученні фінансування. Для видобувних проєктів граничний строк дозвільних процедур становить 27 місяців, а для підприємств із переробки та вторинного використання матеріалів – 15 місяців. Проте досвід першої хвилі показує, що навіть спрощені регуляторні процедури не усувають головних економічних перешкод – нестачі інвестицій і гарантованого попиту.
За оцінкою ODI Europe, Євросоюзу необхідно не лише збільшувати кількість стратегічних проєктів, а й створювати умови для їхнього фактичного запуску та забезпечувати довгострокові контракти на постачання сировини європейським виробникам. За матеріалами: Politico, ODI Europe, El País
