Під час опитування читачів 061 ми отримали запит: як саме суди розглядають антикорупційні справи і що відбувається з ними після гучних підозр. Тому ми проаналізували судову практику, щоб зрозуміти, які вироки виносять у таких справах і чим вони врешті завершуються.
Ми вирішили розібратися, як запорізькі суди розглядають справи про хабарництво і чим вони завершуються. Ми промоніторили вироки в судовому реєстрі по цій категорії справ за весь минулий рік і перший квартал 2026-го.
Почали з однієї з найпоширеніших категорій – отримання неправомірної вигоди службовими особами (стаття 368 Кримінального кодексу України). За даними Запорізької обласної прокуратури, у 2025 році до суду скерували 7 обвинувальних актів щодо 10 осіб. Суми хабарів у цих справах коливалися від 3 тисяч до 228 тисяч гривень.
В минулому році вироки виносили ще по справам періоду переважно 2021-2022 рік. За весь 2025 рік суди винесли лише три вироки у таких справах, і ще стільки ж за перший квартал 2026-го.
При цьому з шести вироків лише один передбачав визнання вини і то в межах угоди між слідством, де реальне покарання замінили на випробувальний термін. Інші ж справи завершувалися виправданнями.
Саме тому ми детально розібрали кілька показових історій – від лікарів і держслужбовців до працівників ТЦК, щоб зрозуміти, чому такі справи або «розвалюються» в судах, або закінчуються м’якими вироками.
Справа про «платні операції» у міській лікарні: суд виправдав хірурга і професора
Один із вироків Дніпровського районного суду датований 17 лютим 2025 року стосується лікарів запорізької міської лікарні №3. На лаві підсудних опинилися одразу двоє медиків – хірург та професор, який паралельно очолює кафедру хірургії в медичній академії.
За версією слідства, у 2021 році вони організували схему отримання грошей від пацієнтів за операції, які насправді мали бути безкоштовними.
Йдеться про випадок із жінкою, яку госпіталізували з пухлиною підшлункової залози. Після обстеження лікарі погодилися провести операцію, однак перед цим, за даними слідства, озвучили її родичу «умову» у 12 тисяч гривень.
Гроші нібито вимагали саме за проведення хірургічного втручання, яке відповідно до законодавства має надаватися безоплатно. Щоб не «світитися», професор, якого слідство вважає організатором, напряму кошти не брав. За домовленістю, гроші мав отримати інший лікар, його колега. Саме йому родич пацієнтки і передав обумовлену суму у лікарні, що частково підтверджується відеозаписами розмов.
Передача коштів відбувалася під контролем правоохоронців. Купюри заздалегідь помітили спеціальною речовиною. Після цього в медзакладі провели обшуки.
У суді обидва лікарі провину не визнали. Професор пояснював, що не вимагав хабаря, а лише просив компенсувати витрати на дорогі матеріали для операції та нібито використання власного медичного обладнання, яке лікарня не забезпечує. Він пояснив, що під час втручання довелося застосувати апарат «Лігашу», а це його власне обладнання, яке дозволяє проводити складні операції з кращим результатом. Лікар пояснив, що через ускладнення під час операції, зокрема необхідність видалення селезінки, використання цього апарату було вимушеним.
Водночас витратні матеріали до такого обладнання є одноразовими і дорогими. Саме тому після операції, за його словами, він просив у родичів пацієнтки 12 тисяч гривень, як компенсацію за фактично використані матеріали.Професор також стверджував, що грошей у підсумку так і не отримав. За його словами, родичі пацієнтки просили відтермінувати оплату, а саме спілкування з ними було напруженим.
Інший лікар заявив, що не отримував жодних коштів і не причетний до цієї ситуації. Він пояснив, що пацієнтка потрапила до лікарні вже з направленням від професора, а рішення про операцію вони ухвалювали спільно. За його словами, він лише асистував під час складного хірургічного втручання, яке проводив колега. Щодо коштів, лікар зазначив, що родичі пацієнтки могли оплачувати витрати на операцію через окрему структуру при лікарні, однак він не знає, як саме формуються ці суми і куди надходять гроші. Він також наголосив, що особисто грошей не отримував, а під час зафіксованої на відео розмови лише коротко поспілкувався з родичем пацієнтки перед операцією. Крім того, лікар підтвердив, що під час втручання використовувався апарат «Лігашу», який приніс професор разом із витратними матеріалами.
Пацієнтка у суді розповіла, що звернулася до лікарні самостійно та розраховувала на безкоштовну операцію за направленням сімейного лікаря. Водночас, за її словами, їй одразу повідомили про необхідність оплачувати ліки та витратні матеріали, а в день операції син заплатив близько 10 тисяч гривень через приміщення аптеки чомусь під назвою «Оптика» при лікарні. Пізніше, як стверджує жінка, їй озвучили ще 12 тисяч гривень. Разом з тим вона не змогла чітко пригадати, хто саме говорив про гроші через проблеми з пам’яттю після інсульту. Попри це, операція пройшла успішно, хоча її обсяг виявився більшим — лікарям довелося видалити також селезінку.
Свідки – асистент та дві медичні сестри, що були присутні під час операції підтвердили факт застосування апарату Лігашу, якого не було в лікарні, проте не згадували нічого про витратні матеріали.
Суд дійшов висновку, що під час розслідування були допущені серйозні процесуальні порушення: неправильно визначили підслідність, через що частину доказів визнали недопустимими. Крім того, обставини, викладені в обвинуваченні, не підтвердилися під час суду і суперечили показам свідків та відео. Також суд зазначив, що лікарі у цій ситуації не є службовими особами у розумінні закону, а отже не можуть відповідати за хабарництво.
У результаті обох обвинувачених і хірурга, і професора повністю виправдали через відсутність складу злочину.
Прокуратура з цим не погодилася і подала на апеляцію. Справа наразі знаходиться на розгляді у Дніпровському апеляційному суді
Хабар чи провокація: як у Запоріжжі розвалилася справа проти посадовця Держпраці
Ще одна справа у Заводському районному суді у березні 2025 року стосувалася вже колишнього начальника управління з питань ГУ Держпраці в Запорізькій області. За версією слідства, у 2021 році він посадовець вимагав у підприємця гроші за те, щоб під час перевірки його фірми не виявляти порушення та не притягати до відповідальності.
Слідчі вважали, що посадовець отримав загалом 25 тисяч гривень двома частинами, спочатку 10 тисяч, а згодом ще 15 тисяч. Частину грошей, за даними правоохоронців, передали просто в службовому кабінеті, а під час обшуку другу частину нібито знайшли на його робочому столі.
Сам обвинувачений провину не визнав і заявив, що став жертвою провокації. За його словами, він не мав впливу на результати перевірки, оскільки її проводили інспектори, а рішення про штрафи ухвалюють саме вони.
Посадовець також розповів, що був знайомий із підприємцем близько року і підтримував із ним дружні стосунки. Він стверджує, що неодноразово відмовлявся від натяків на гроші, а під час однієї із зустрічей той нібито сам поклав кошти йому в кишеню без відома, а оскільки у нього поганий зір, то одразу він цього й не помітив.. Крім того, обвинувачений заявив, що частину грошей виявив уже вдома і не сприймав їх як хабар, а під час другої зустрічі, за його словами, не бачив, що саме залишив відвідувач у кабінеті. Він також поскаржився на порушення під час обшуку – відсутність адвоката та обмеження у пересуванні.
Водночас матеріали негласних слідчих дій містять іншу версію подій. Зокрема, зафіксовано, що після обговорення перевірки підприємець передав частину грошей, поклавши їх у кишеню посадовця, та повідомив, що решту віддасть пізніше. В матеріалах правоохоронців також зафіксовано, як обвинувачений дякує і домовляється про наступну зустріч, що, за оцінкою слідства, свідчить про його обізнаність щодо передачі коштів.
Під час розгляду з’ясувалося, що ключовий свідок, на підставі заяви якого взагалі розпочали перевірку підприємства, фактично заперечив свою причетність. Він заявив, що не працював на фірмі і не звертався до держорганів. Водночас сторона захисту наголошувала на можливій провокації злочину.
Крім того, суд звернув увагу на ще одну суперечність. За версією обвинувачення, підприємець нібито передав 25 тисяч гривень, щоб уникнути відповідальності. Водночас за таке порушення передбачений штраф у значно меншому розмірі – від 8,5 до 17 тисяч гривень. На думку суду, це виглядає нелогічно і також ставить під сумнів версію обвинувачення щодо реальних мотивів передачі грошей.
Попри наявність відеозаписів, мічених купюр та результатів обшуків, суд дійшов висновку, що частина доказів була отримана з порушеннями процесуальних норм. Зокрема, обшуки проводилися з порушенням вимог закону, що зробило вилучені під час них матеріали недопустимими доказами.
У підсумку суд вирішив, що обвинувачення не довело вину посадовця поза розумним сумнівом, і виправдав його.
Після виправдувального вироку прокурор подав апеляцію, наполягаючи, що суд першої інстанції безпідставно визнав докази недопустимими та помилково дійшов висновку про провокацію хабаря. Сторона обвинувачення вказувала, що матеріали негласних слідчих дій підтверджують отримання грошей і усвідомлення цього самим посадовцем. Апеляційний суд частково погодився з цими доводами, зазначивши, що висновки про недопустимість доказів і провокацію були недостатньо обґрунтованими. У результаті вирок суду першої інстанції скасували, а справу направили на новий розгляд у той самий Заводський районний суд.
«Гроші за диплом і трудову»: історія з філії «Укрзалізниці», яка розвалилася в суді
Комунарський районний суд Запоріжжя у травні минулого року розглянув справу керівника підрозділу «Кваліфікаційно – атестаційний центр зварників» філії «Експертно технічний центр АТ «Українська залізниця, якого обвинувачували у вимаганні хабаря від працівника.
За версією слідства, чоловік нібито вимагав спочатку 35 тисяч гривень, а згодом 5 тисяч гривень за те, щоб повернути диплом та внести запис до трудової книжки.
Сам працівник заявляв: без грошей він не отримає свої документи. Ба більше перед зустріччю навіть увімкнув диктофон і передав запис правоохоронцям. Згодом під контролем слідчих він передав 5 тисяч гривень, а під час обшуку ці кошти знайшли у кабінеті посадовця ще й зі слідами спеціальної речовини, якою їх попередньо обробили.
Втім у суді ситуація розвернулася зовсім інакше. Сам обвинувачений наполягав, що жодного хабаря не вимагав. За його словами, коли працівник зателефонував і попросив про зустріч, він одразу погодився та запросив його до себе. Під час цієї зустрічі він віддав усі документи, після чого чоловік залишив у кабінеті пакет із грошима, сказавши «це вам». Лише згодом, заглянувши всередину, він побачив 5 тисяч гривень і вирішив, що це – повернення відрядних коштів. Обвинувачений також підкреслював, що не має повноважень приймати чи звільняти працівників або вносити записи до трудових книжок, адже цим займається кадровий підрозділ у Дніпрі, а з самим працівником у нього були радше неформальні, навіть товариські відносини він неодноразово допомагав йому фінансово.
Суд не побачив достатніх доказів саме вимагання хабаря. Із записів розмов випливало лише те, що мова йшла про повернення грошей, а не про оплату за послуги.
У підсумку суд дійшов висновку, що сам акт передачі грошей мав місце, але складу злочину не було. Тому посадовця виправдали через недоведеність вини.
Після виправдувального вироку прокурор подав апеляцію, однак її розгляд фактично затягнувся. У суді з’ясувалося, що потерпілий не з’являється на засідання і належним чином не повідомлений про їх проведення, а за наявною інформацією, він може перебувати у лавах ЗСУ. Розгляд справи відклали до з’ясування цих обставин.
«Хабар за паспорти»: справа міграційниці, де суд побачив провокацію
Ще одна справа, яку розглянув Шевченківський районний суд у березні 2026 року, стосувалася працівниці міграційної служби. Її обвинувачували в отриманні неправомірної вигоди за нібито «прискорене» оформлення закордонних паспортів для родини.
За версією слідства, жінка вимагала від чоловіка спочатку 5 тисяч гривень, а згодом погодилася на 4800. Частина цих коштів, як вважали правоохоронці, мала піти як хабар за оформлення документів поза чергою, інша ж як офіційні платежі. Передачу грошей зафіксували під час негласних слідчих дій: купюри були заздалегідь помічені, а сам процес знятий на відео .
Втім у суді обвинувачена повністю заперечила вину. Вона пояснила, що не могла впливати на швидкість оформлення паспортів, а лише консультувала людей і перевіряла документи Вона розказала, що вперше чоловік звернувся до неї ще наприкінці 2018 року, але тоді вона лише проконсультувала його щодо оформлення закордонних паспортів і порадила звернутися до сервісного центру для швидшого отримання документів. Згодом він неодноразово телефонував і наполягав на терміновому оформленні, посилався на брак часу, маленьку дитину та навіть на те, що вони нібито колишні колеги в пенітенціарній системі .
Врешті вона погодилася допомогти та пояснила, що інколи є «вікна» в черзі, коли можна прийняти людей, які не записані заздалегідь. У день звернення чоловік прийшов без родини, залишив документи та гроші, суму яких вона не перевіряла. За її словами, вона сприйняла ці кошти як оплату за офіційні послуги та передала їх колезі для внесення через термінал.
Саме в момент спроби оплатити послуги їх затримали правоохоронці, після чого провели обшук.
Цю версію частково підтвердила і її колега: вона розповіла, що отримала гроші саме для внесення платежу через термінал і вже почала оформлювати квитанцію, коли в приміщення зайшли правоохоронці.
Захист також звертав увагу на можливі порушення під час проведення негласних слідчих дій. Зокрема, адвокатка вказувала, що постанова прокурора про проведення так званого «контролю за вчиненням злочину» не містила важливих деталей, не було чітко визначено початок і тривалість цих дій, а також не наведено обґрунтування, що під час їх проведення не відбувалося провокування особи на вчинення злочину.
Ключовим у цій справі стало питання – чи справді це був це хабар, чи штучно створена ситуація. Суд звернув увагу, що заявник не намагався оформити паспорти самостійно, хоча така можливість була, а одразу звернувся до конкретної працівниці. Ба більше документи врешті так і не були оформлені, а сам «клієнт» отримав паспорти лише через кілька років.
У підсумку суд дійшов висновку, що обвинувачення не довело, що жінка отримала саме неправомірну вигоду. Крім того, він побачив ознаки можливої провокації з боку правоохоронців, коли ситуацію фактично створюють штучно, щоб зафіксувати злочин.
У результаті працівницю міграційної служби повністю виправдали через відсутність складу злочину.
Апеляційна скарга тут подана не була.
2000 доларів і угода зі слідством: справа ТЦК, де обвинувачений визнав вину
Ще одна справа, яку розглянув Вознесенівський районний суд у березні 2026 року, стосувалася вже не виправдання, а реального визнання провини.
Йдеться про старшого інструктора одного з підрозділів територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який, за версією слідства, виступав посередником у передачі хабаря іншому посадовцю – начальнику відділення обліку мобілізаційної роботи. За даними слідства, у жовтні 2025 року він отримав від чоловіка 2000 доларів за сприяння у вирішенні питання з військовим обліком — зокрема, оформлення документів та уникнення розшуку через неявку до центру комплектування.
Ці кошти, як вважає слідство, призначалися не йому особисто, а для подальшої передачі керівництву, тобто він діяв як пособник у схемі отримання неправомірної вигоди.
Втім на відміну від інших справ, тут обвинувачений не заперечував свою участь. Навпаки він уклав угоду зі слідством і повністю визнав вину. Суд окремо перевірив, що ця угода була добровільною без тиску, примусу чи будь-яких неформальних домовленостей поза її межами.
Суд врахував щире каяття, сприяння розкриттю злочину та відсутність попередніх судимостей.
У результаті чоловіка засудили до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною обіймати певні посади, однак звільнили від відбування покарання з випробувальним терміном у 3 роки.
Начальник виконавчої служби вимагав «відкат» із премії підлеглої
Ще один вирок Дніпровського районного суду від 20 березня 2026 року стосується вже колишнього керівника державного органу начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби.
За версією слідства, посадовець вирішив отримати частину премії своєї підлеглої – державної виконавиці після успішного завершення великого виконавчого провадження. Йшлося про стягнення мільйонного боргу, за що вона отримала винагороду у 268 тисяч гривень.
Як встановило слідство, дізнавшись про цю виплату, керівник почав вимагати у підлеглої «поділитися» – спочатку 180 тисяч гривень, згодом зменшив суму до 110 тисяч, а пізніше знову підвищив до 134 тисяч гривень. При цьому він прямо погрожував: у разі відмови ініціює службові перевірки, дисциплінарні стягнення і навіть звільнення.
Потерпіла у суді підтвердила, що після отримання винагороди начальник почав тиснути на неї та вимагати частину коштів. За її словами, він погрожував звільненням і не погоджувався на жодні інші варіанти вирішення ситуації, попри її пояснення про складні життєві обставини.
Гроші, за матеріалами справи, передавали не готівкою, а через банківську картку сторонньої особи. Посадовець дав реквізити рахунку і вимагав перераховувати кошти частинами, щоб уникнути фінансового контролю. У підсумку жінка перерахувала всю суму 134 тисячі гривень кількома платежами через термінали та банк.
Сам обвинувачений у суді провину не визнав. Він стверджував, що навпаки це підлегла нібито сама пропонувала йому «віддячити», а ситуація була спровокована правоохоронцями. Також він наголошував, що не мав реальних повноважень звільнити її чи притягнути до відповідальності, оскільки цим займається спеціальна комісія, а всі розмови були емоційними або вирваними з контексту.
Водночас під час розгляду справи суд заслухав і свідків із системи юстиції. Зокрема, одна з керівниць міжрегіонального управління Мін’юсту пояснила, що начальник відділу виконавчої служби здійснює лише контроль за роботою підлеглих, але не має повноважень звільняти державних виконавців чи впливати на розподіл їхньої винагороди.
Також вона зазначила, що порядок нарахування винагороди чітко визначений нормативно і не залежить від рішень керівника на місці. При цьому про сам конфлікт чи можливе вимагання їй було відомо лише зі слів правоохоронців.
Водночас суд звернув увагу і на обставини спілкування між сторонами. Зокрема, під час аналізу записів розмов він дійшов висновку, що в певний момент ініціатива щодо передачі коштів могла виходити від самої потерпілої.
У рішенні зазначається, що під час однієї з розмов обвинувачений неодноразово заявляв, що не має наміру вимагати гроші, пояснював свої попередні слова емоціями та пропонував більше не повертатися до цієї теми, однак зрештою погодився з варіантом, який запропонувала жінка.
Сторона захисту наполягала на провокації злочину та порушеннях під час слідства – незаконному обшуку, проблемах із повідомленням про підозру та недоліках у формулюванні обвинувачення.
У підсумку суд дійшов висновку, що вина посадовця не доведена, і виправдав його за відсутністю складу злочину.
Джерело: 061.ua
